Тема: захоплююча розповідь про Мартіна Вперту Голову, що отримав скарби, пішовши дорогою, яка всіх нікуди не вела.
Головна думка: «справжні скарби дістаються лише тим людям, що першими торують дорогу, якою ще не ходив ніхто».
Композиція.
Експозиція: жив у селі настирливий Мартіно, котрий довго думав про третю дорогу, яка нікуди не вела.
Зав’язка: коли він підріс, одного ранку пішов таємничою дорогою.
Розвиток дії: довго йшов Мартіно, від утоми почали боліти ноги, виникла думка повернути назад.
Кульмінація: раптом вигулькнув пес, який обнадіяв Мартіна, що він побачить людей.
Розв'язка: вродлива сеньйора нагородила Мартіна великим багатством.
***
Зачин: «На околиці села розходилися три дороги».
Основна частина: «Коли Мартіно підріс …»
Кінцівка: «Справжні скарби дістаються …»
Ознаки казки.
Слова-повтори: йшов та йшов; йду, йду; бери, бери.
Магічне число: три дороги, сто раз повторював розповідь.
Добро перемагає зло (за допитливість та настирливість Мартіно отримав винагороду).
Казка вчить: бути допитливим, наполегливо йти до мети.
Казка засуджує: відсутність прагнення до пізнання, мети, наполегливості.
Цитатна характеристика Мартіно.
Допитливий
«Мартіно питав у кожного про третю дорогу».
«А може, все-таки вона кудись приведе?»
«Не повірив, що ця дорога нікуди не веде?»
Настирливий
«Мартіно був таким настирливим, що люди прозвали його Вперта Голова».
«Продовжував думати про дорогу, що нікуди не веде».
Рішучий
«Коли Мартіно підріс, одного ранку він вийшов із села і рішуче попрямував таємничою дорогою»
Втомлений
«У Мартіно від утоми почали боліти ноги, і він навіть подумав, чи не краще повернутися назад у село».
Розумний, кмітливий
«Де пес, там житло! — вирішив Мартіно. — Або принаймні — людина».
«Як на мене, кожна дорога на світі кудись веде».
Здивований
«О! — здивувався Мартіно. — Я й не уявляв, що прийду туди, де мене знають!»
Не забуває про інших
«І Мартіно вибрав чимало речей, що йому припали до вподоби, не забув і про подарунки для своїх близьких та друзів».
Щедрий
«Мартіно обдарував усіх — і друзів, і ворогів».
Щирий, дружелюбний
«Хлопець змушений був сто разів повторювати свою розповідь про те, що з ним трапилося».
Першопроходець
«Справжні скарби дістаються лише тим людям, що першими торують дорогу, якою ще не ходив ніхто. Як Мартіно Вперта Голова».
План.
1. Три дороги на околиці села.
2. Настирливий Мартіно.
3. Дорога без кінця.
4. Втомлений мандрівник.
5. Вигулькнув пес.
6. Попереду гостинний палац.
7. Прийшов туди, де знають.
8. Не треба боятися невідомих доріг.
9. Скарби від сеньйори.
10. Повернення додому.
12. Сто розповідей про палац.
11. Дорога до болота.
12. Справжні скарби на торованій дороги.
План.
1. Дорога, що нікуди не веде.
2. Прізвисько Вперта Голова.
3. Мартіно прямує таємничою дорогою.
4. Втома та думки мандрівника.
5. До пса.
6. Дорога привела до палацу.
7. Здивування Мартіно.
8. Не треба боятися невідомих доріг.
9. Подарунки від сеньйори.
10. Мартіно повертається додому.
11. Розповіді хлопця про палац.
12. Усі повертаються ні з чим.
12. Справжні скарби на торованій дороги.
• Зпропонуйте свою назву казки.
Я б назвала казку «Дорога справжніх скарбів».
У ній розповідається про те, як одна з трьох доріг привела головного персонажа до незліченних скарбів. Усіх інших мешканців села вона вела до болота. Адже «справжні скарби дістаються лише тим людям, що першими торують дорогу, якою ще не ходив ніхто». Допитливий та настирливий Мартіно Вперта Голова довго думав про третю дорогу. Коли він підріс, то відважився піти подивитися, куди вона його приведе. Вірив, що «кожна дорога на світі кудись веде» у той час, коли інші байдужі мешканці дотримувались думки, яка здавна побутувала в селі.
За свою допитливість та настирливість тільки головний персонаж здобув велику винагороду.
Також казку можна назвати «Мартінові скарби», «Дорога та скарби для Мартіна».
НИКТО
Можете добавити вислови "розходилися три дороги", "нема кінця-краю", "де собака, там і... людина", "не повірив на слово", "багато на світі доріг", "усіх — і друзів і ворогів", "скарби дістаються лише тому, хто перший нову дорогу торує"...
уховные ценности человека своими корнями достигают глубокой давности, когда идеалами был искренний и честный труд, когда жизнь приводилась в соответствие с законами Бога и природы.
Древнерусская литература отличалась высокой духовностью. Ее главным интересом была жизнь, чистота человеческой души, поэтому в древнерусской литературе (между жанрами) существовала строгая иерархия. На первом месте всегда было житие святых. (церковно-служебные книги) а потом уже и повествовательно-исторические.
Повесть о Петре и Февронии Муромских - отражение христианского понимания брака. Главные герои – князь Петр и девушка-крестьянка Феврония, ставшая его супругой.
Феврония — героиня «Повести о Петре и Февронии Муромских» . Феврония была одна из тех девушек, которые имеют чувство собственного достоинства. Она никому, даже князю Петру, не позволяла себя использовать. Феврония была очень умна и мудра. На все вопросы и князя и бояр, она отвечала с мудростью. Феврония, несмотря ни на что, добилась своей цели и вышла замуж за князя Петра. У неё было очень нежное, чуткое и любящее сердце. Полюбив князя, Феврония очень чутко и нежно относилась к нему. Девушка умела добиваться своей цели. Именно благодаря этой черте характера, она добилась любви князя. Феврония была честной девушкой. Она не позволяла себя обманывать. Об этом говорит её поступок, когда она первый раз исцелила князя. Феврония была верующей. Когда князь был при смерти, она решила дошить воздух с ликами святых.
В русских народных сказках также встречаются девушки, похожие на Февронию. Они такие же мудрые, честные, любящие сердцем. И почти все они — дети из бедных семей.
Петр являлся соправителем при жизни родного брата, а после смерти брата унаследовал княжение. Бояре относились уважительно к самому князю, но спесивые боярские жены недолюбливали Февронию. Они не желали иметь княжну из простого крестьянского рода. Боярские жены подговорили своих мужей против Февронии. Бояре устраивали разные козни. Они потребовали выгнать законную супругу Петра.
Пётр отправился в изгнание вместе с венчанной супругой. Петр и Феврония оставили Муром и отправились в плавание по Оке. Боярам пришлось просить Петра и Февронию вернуться назад. Князь с княгиней вернулись. Правили они справедливо, мудро, проявляли заботу о людях, проявляли благочестие и милосердие. При жизни Петра его родной сын являлся совладетелем княжения, также как раньше Петр являлся совладельцем княжения со своим родным братом Павлом. Такие отношения между родственниками и наследниками было редкостью в те времена. В то смутное время было принято враждовать и любыми путями добиваться власти. Это еще один пример благочестия и нравственности жизни князя Петра. Князь Петр участвовал во многих сражениях и битвах, а когда достиг преклонных лет, то оставил княжение своему наследнику. Петр и Феврония приняли постриг. Остаток дней своих они провели в молитвах и трудах праведных в разных монастырях под именами Давид и Евфросиния. Они просили Бога о смерти в один день и завещали похоронить себя в одном гробу. Скончались они в один день и час – 8 июля 1228 года (25 июля – по старому стилю).
Повесть "О Петре и Февронии Муромских" Ермолая-Еразма содержит в себе бесценные уроки нравственности, приводит пример гармоничных взаимоотношений, учит, как, преодолевая трудности, сохранить любовь и верность в браке супругам осознать всю ответственность перед Богом и людьми за сохранение семьи. Торжество веры, мудрости, добра и любви – вот основная идея повести. Своей жизнью Петр и Феврония показали, каким должен быть человек, каким должна быть его жизнь, сколько прекрасных нравственных качеств, которые передаются из века в век, из поколения в поколение, должно быть в человеке.
Тема: захоплююча розповідь про Мартіна Вперту Голову, що отримав скарби, пішовши дорогою, яка всіх нікуди не вела.
Головна думка: «справжні скарби дістаються лише тим людям, що першими торують дорогу, якою ще не ходив ніхто».
Композиція.
Експозиція: жив у селі настирливий Мартіно, котрий довго думав про третю дорогу, яка нікуди не вела.
Зав’язка: коли він підріс, одного ранку пішов таємничою дорогою.
Розвиток дії: довго йшов Мартіно, від утоми почали боліти ноги, виникла думка повернути назад.
Кульмінація: раптом вигулькнув пес, який обнадіяв Мартіна, що він побачить людей.
Розв'язка: вродлива сеньйора нагородила Мартіна великим багатством.
***
Зачин: «На околиці села розходилися три дороги».
Основна частина: «Коли Мартіно підріс …»
Кінцівка: «Справжні скарби дістаються …»
Ознаки казки.
Слова-повтори: йшов та йшов; йду, йду; бери, бери.
Магічне число: три дороги, сто раз повторював розповідь.
Добро перемагає зло (за допитливість та настирливість Мартіно отримав винагороду).
Казка вчить: бути допитливим, наполегливо йти до мети.
Казка засуджує: відсутність прагнення до пізнання, мети, наполегливості.
Цитатна характеристика Мартіно.
Допитливий
«Мартіно питав у кожного про третю дорогу».
«А може, все-таки вона кудись приведе?»
«Не повірив, що ця дорога нікуди не веде?»
Настирливий
«Мартіно був таким настирливим, що люди прозвали його Вперта Голова».
«Продовжував думати про дорогу, що нікуди не веде».
Рішучий
«Коли Мартіно підріс, одного ранку він вийшов із села і рішуче попрямував таємничою дорогою»
Втомлений
«У Мартіно від утоми почали боліти ноги, і він навіть подумав, чи не краще повернутися назад у село».
Розумний, кмітливий
«Де пес, там житло! — вирішив Мартіно. — Або принаймні — людина».
«Як на мене, кожна дорога на світі кудись веде».
Здивований
«О! — здивувався Мартіно. — Я й не уявляв, що прийду туди, де мене знають!»
Не забуває про інших
«І Мартіно вибрав чимало речей, що йому припали до вподоби, не забув і про подарунки для своїх близьких та друзів».
Щедрий
«Мартіно обдарував усіх — і друзів, і ворогів».
Щирий, дружелюбний
«Хлопець змушений був сто разів повторювати свою розповідь про те, що з ним трапилося».
Першопроходець
«Справжні скарби дістаються лише тим людям, що першими торують дорогу, якою ще не ходив ніхто. Як Мартіно Вперта Голова».
План.
1. Три дороги на околиці села.
2. Настирливий Мартіно.
3. Дорога без кінця.
4. Втомлений мандрівник.
5. Вигулькнув пес.
6. Попереду гостинний палац.
7. Прийшов туди, де знають.
8. Не треба боятися невідомих доріг.
9. Скарби від сеньйори.
10. Повернення додому.
12. Сто розповідей про палац.
11. Дорога до болота.
12. Справжні скарби на торованій дороги.
План.
1. Дорога, що нікуди не веде.
2. Прізвисько Вперта Голова.
3. Мартіно прямує таємничою дорогою.
4. Втома та думки мандрівника.
5. До пса.
6. Дорога привела до палацу.
7. Здивування Мартіно.
8. Не треба боятися невідомих доріг.
9. Подарунки від сеньйори.
10. Мартіно повертається додому.
11. Розповіді хлопця про палац.
12. Усі повертаються ні з чим.
12. Справжні скарби на торованій дороги.
• Зпропонуйте свою назву казки.
Я б назвала казку «Дорога справжніх скарбів».
У ній розповідається про те, як одна з трьох доріг привела головного персонажа до незліченних скарбів. Усіх інших мешканців села вона вела до болота. Адже «справжні скарби дістаються лише тим людям, що першими торують дорогу, якою ще не ходив ніхто». Допитливий та настирливий Мартіно Вперта Голова довго думав про третю дорогу. Коли він підріс, то відважився піти подивитися, куди вона його приведе. Вірив, що «кожна дорога на світі кудись веде» у той час, коли інші байдужі мешканці дотримувались думки, яка здавна побутувала в селі.
За свою допитливість та настирливість тільки головний персонаж здобув велику винагороду.
Також казку можна назвати «Мартінові скарби», «Дорога та скарби для Мартіна».
НИКТО
Можете добавити вислови "розходилися три дороги", "нема кінця-краю", "де собака, там і... людина", "не повірив на слово", "багато на світі доріг", "усіх — і друзів і ворогів", "скарби дістаються лише тому, хто перший нову дорогу торує"...
6 квітня 2020 15:54
уховные ценности человека своими корнями достигают глубокой давности, когда идеалами был искренний и честный труд, когда жизнь приводилась в соответствие с законами Бога и природы.
Древнерусская литература отличалась высокой духовностью. Ее главным интересом была жизнь, чистота человеческой души, поэтому в древнерусской литературе (между жанрами) существовала строгая иерархия. На первом месте всегда было житие святых. (церковно-служебные книги) а потом уже и повествовательно-исторические.
Повесть о Петре и Февронии Муромских - отражение христианского понимания брака. Главные герои – князь Петр и девушка-крестьянка Феврония, ставшая его супругой.
Феврония — героиня «Повести о Петре и Февронии Муромских» . Феврония была одна из тех девушек, которые имеют чувство собственного достоинства. Она никому, даже князю Петру, не позволяла себя использовать. Феврония была очень умна и мудра. На все вопросы и князя и бояр, она отвечала с мудростью. Феврония, несмотря ни на что, добилась своей цели и вышла замуж за князя Петра. У неё было очень нежное, чуткое и любящее сердце. Полюбив князя, Феврония очень чутко и нежно относилась к нему. Девушка умела добиваться своей цели. Именно благодаря этой черте характера, она добилась любви князя. Феврония была честной девушкой. Она не позволяла себя обманывать. Об этом говорит её поступок, когда она первый раз исцелила князя. Феврония была верующей. Когда князь был при смерти, она решила дошить воздух с ликами святых.
В русских народных сказках также встречаются девушки, похожие на Февронию. Они такие же мудрые, честные, любящие сердцем. И почти все они — дети из бедных семей.
Петр являлся соправителем при жизни родного брата, а после смерти брата унаследовал княжение. Бояре относились уважительно к самому князю, но спесивые боярские жены недолюбливали Февронию. Они не желали иметь княжну из простого крестьянского рода. Боярские жены подговорили своих мужей против Февронии. Бояре устраивали разные козни. Они потребовали выгнать законную супругу Петра.
Пётр отправился в изгнание вместе с венчанной супругой. Петр и Феврония оставили Муром и отправились в плавание по Оке. Боярам пришлось просить Петра и Февронию вернуться назад. Князь с княгиней вернулись. Правили они справедливо, мудро, проявляли заботу о людях, проявляли благочестие и милосердие. При жизни Петра его родной сын являлся совладетелем княжения, также как раньше Петр являлся совладельцем княжения со своим родным братом Павлом. Такие отношения между родственниками и наследниками было редкостью в те времена. В то смутное время было принято враждовать и любыми путями добиваться власти. Это еще один пример благочестия и нравственности жизни князя Петра. Князь Петр участвовал во многих сражениях и битвах, а когда достиг преклонных лет, то оставил княжение своему наследнику. Петр и Феврония приняли постриг. Остаток дней своих они провели в молитвах и трудах праведных в разных монастырях под именами Давид и Евфросиния. Они просили Бога о смерти в один день и завещали похоронить себя в одном гробу. Скончались они в один день и час – 8 июля 1228 года (25 июля – по старому стилю).
Повесть "О Петре и Февронии Муромских" Ермолая-Еразма содержит в себе бесценные уроки нравственности, приводит пример гармоничных взаимоотношений, учит, как, преодолевая трудности, сохранить любовь и верность в браке супругам осознать всю ответственность перед Богом и людьми за сохранение семьи. Торжество веры, мудрости, добра и любви – вот основная идея повести. Своей жизнью Петр и Феврония показали, каким должен быть человек, каким должна быть его жизнь, сколько прекрасных нравственных качеств, которые передаются из века в век, из поколения в поколение, должно быть в человеке.
Объяснение: