«Листя трави» В. Вітмена (1819—1892) — явище унікальне в американській літературі, яке називають ліричним романом у віршах, тому що збірка, як роман, відбиває розвиток самого поета, його світогляду, створює картину дійсності. Перше видання (1855) містило 12 віршів і поем. За життя поета вийшло 8 видань, і кожне автор доповнював новими віршами і поемами. Останнє, найбільш повне видання 1891 року містило понад 100 віршів і поем.
Про головну працю свого життя, збірку «Листя трави», поет не любив говорити «моя книга», віддаючи перевагу слову «наша». Ця книга про Людину у її найкращому і найповнішому втіленні. Вітменівський герой — «Уселюдина». Здається, немає в людському житті нічого, що не увійшло б до вітменівського космосу: «душа» і «тіло», молодість і старість, сумніви і безмежна віра, любов, страждання, щастя, пошук, праця. — все це увібрала головна книга поета.
1. У цьому році ми вивчали багато різних творів, знайомилися з різними героями. Але мене найбільше вразив Климко з одноіменного твору Григіра Тютюнника. Мене захоплює його наполегливість. Климко вперто йшов по сіль незважаючи на те, що був хворим, голодним, мав босі ноги і дорога була важка, бо треба було переховуватись від фашистів. Він нікому не жалівся, був сильним. Також мене вразила його кмітливість. Клим навчився правильно відігрівати ноги, вести себе у екстримальних ситуаціях. Не дивлячись на те, що був бідним, Климко запросив до себе жити його вчительку, на базарі дав старій бабусі тридцятку. Він співчував іншим, бо розумів, як важко жити під час війни. Особисто для мене Климко є предметом наслідування. Саме таким, на мою думку, є ідеал.
«Листя трави» В. Вітмена (1819—1892) — явище унікальне в американській літературі, яке називають ліричним романом у віршах, тому що збірка, як роман, відбиває розвиток самого поета, його світогляду, створює картину дійсності. Перше видання (1855) містило 12 віршів і поем. За життя поета вийшло 8 видань, і кожне автор доповнював новими віршами і поемами. Останнє, найбільш повне видання 1891 року містило понад 100 віршів і поем.
Про головну працю свого життя, збірку «Листя трави», поет не любив говорити «моя книга», віддаючи перевагу слову «наша». Ця книга про Людину у її найкращому і найповнішому втіленні. Вітменівський герой — «Уселюдина». Здається, немає в людському житті нічого, що не увійшло б до вітменівського космосу: «душа» і «тіло», молодість і старість, сумніви і безмежна віра, любов, страждання, щастя, пошук, праця. — все це увібрала головна книга поета.
Объяснение:
Мене захоплює його наполегливість. Климко вперто йшов по сіль незважаючи на те, що був хворим, голодним, мав босі ноги і дорога була важка, бо треба було переховуватись від фашистів. Він нікому не жалівся, був сильним. Також мене вразила його кмітливість. Клим навчився правильно відігрівати ноги, вести себе у екстримальних ситуаціях. Не дивлячись на те, що був бідним, Климко запросив до себе жити його вчительку, на базарі дав старій бабусі тридцятку. Він співчував іншим, бо розумів, як важко жити під час війни.
Особисто для мене Климко є предметом наслідування. Саме таким, на мою думку, є ідеал.