Учится его писать, это несложно. Вот некоторые правила. Принцип их создания достаточно прост и, в то же время, сложен.Стихотворение состоит из трех коротких строчек, первая из которых содержит исходную информацию о месте, времени и сути события. В свою очередь, вторая строка раскрывает смысл первой, наполняя мгновение особым очарованием. Третья же строка представляет собой выводы, которые очень часто отражают отношение автора к происходящему, поэтому могут быть весьма неожиданными и оригинальными. Таким образом, первые две строчки стихотворения носят описательный характер, а последняя передает ощущения, которые навеяло на человека то, что он увидел.В японской поэзии существуют довольно жесткие правила написания хокку, которые основаны на таких принципах, как ритм, техника дыхания и особенности языка. Так, подлинные японские хокку создаются по принципу 5-7-5. Это означает, что в первой и последней строчке должно быть ровно по пять слогов, а во второй – семь. Кроме этого, все стихотворение должно состоять из 17 слов. Естественно, что соблюсти эти правила могут лишь люди, которые не только обладают богатым воображением и лишенным условностей внутренним миром, но и великолепным литературным слогом, а также умением емко и красочно излагать свои мысли.Стоит отметить, что правило 5-7-5 не распространяется на стихи хокку, если они создаются на других языках. Связано это, в первую очередь, с лингвистическими особенностями японской речи, ее ритмом и певучестью. Поэтому хокку, написанные на русском языке, могут содержать в каждой строчке произвольное количество слогов. То же самое касается и количества слов. Неизменным остается лишь трехстрочная форма стихотворения, в котором отсутствует рифма, но при этом фразы строятся таким образом, что создают особый ритм, передавая слушателю некий импульс, заставляющий человека мысленно нарисовать картинно того, что он услышал.Существует еще одно правило хокку, которого, впрочем, авторы придерживаются по собственному усмотрению. Оно заключается в контрастности фраз, когда живое соседствует с мертвым, а сила природы противостоит умению человека. Однако стоит отметить, что контрастные хокку обладают гораздо большей образностью и притягательностью, создавая в воображении читателя либо слушателя причудливые картины мироздания.Написание хокку не требует целенаправленных усилий и концентрации внимания. Процесс написания подобных стихов происходит не по воле сознания, а продиктован нашим подсознанием. Только мимолетные фразы, навеянные увиденным, могут в полной мере соответствовать концепции хокку и претендовать на звание литературных шедевров.
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Принцип их создания достаточно прост и, в то же время, сложен.Стихотворение состоит из трех коротких строчек, первая из которых содержит исходную информацию о месте, времени и сути события. В свою очередь, вторая строка раскрывает смысл первой, наполняя мгновение особым очарованием. Третья же строка представляет собой выводы, которые очень часто отражают отношение автора к происходящему, поэтому могут быть весьма неожиданными и оригинальными. Таким образом, первые две строчки стихотворения носят описательный характер, а последняя передает ощущения, которые навеяло на человека то, что он увидел.В японской поэзии существуют довольно жесткие правила написания хокку, которые основаны на таких принципах, как ритм, техника дыхания и особенности языка. Так, подлинные японские хокку создаются по принципу 5-7-5. Это означает, что в первой и последней строчке должно быть ровно по пять слогов, а во второй – семь. Кроме этого, все стихотворение должно состоять из 17 слов. Естественно, что соблюсти эти правила могут лишь люди, которые не только обладают богатым воображением и лишенным условностей внутренним миром, но и великолепным литературным слогом, а также умением емко и красочно излагать свои мысли.Стоит отметить, что правило 5-7-5 не распространяется на стихи хокку, если они создаются на других языках. Связано это, в первую очередь, с лингвистическими особенностями японской речи, ее ритмом и певучестью. Поэтому хокку, написанные на русском языке, могут содержать в каждой строчке произвольное количество слогов. То же самое касается и количества слов. Неизменным остается лишь трехстрочная форма стихотворения, в котором отсутствует рифма, но при этом фразы строятся таким образом, что создают особый ритм, передавая слушателю некий импульс, заставляющий человека мысленно нарисовать картинно того, что он услышал.Существует еще одно правило хокку, которого, впрочем, авторы придерживаются по собственному усмотрению. Оно заключается в контрастности фраз, когда живое соседствует с мертвым, а сила природы противостоит умению человека. Однако стоит отметить, что контрастные хокку обладают гораздо большей образностью и притягательностью, создавая в воображении читателя либо слушателя причудливые картины мироздания.Написание хокку не требует целенаправленных усилий и концентрации внимания. Процесс написания подобных стихов происходит не по воле сознания, а продиктован нашим подсознанием. Только мимолетные фразы, навеянные увиденным, могут в полной мере соответствовать концепции хокку и претендовать на звание литературных шедевров.
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.