бароко виявилося в різних галузях мистецтва: літературі, архітектурі, живопису, музиці, скульптурі. архітектура бароко відзначається широтою форм, масштабністю будівель, пануванням «хвилястих» ліній, неврівноважених композицій. архітектурні ансамблі органічно вписуються в навколишнє середовище, стаючи частиною рухливого й мінливого світу. яскравим прикладом архітектурного бароко є церква сан карло алле куатро фонтане (1634—1667), збудована за проектом ф. борроміні. в україні також є багато зразків бароко в архітектурі, наприклад, покровська церква (1766), церква св. андрія первозванного (1747 —1753), церкви печерської лаври, дзвіниця софійського собору в києві. україна у світовому культурному просторі бароко набуло значного розвитку в українській культурі xvi — xviii ст. воно знайшло свій вияв в архітектурі, живописі, іконографії, літературі та інших видах мистецтва. окрім загальноєвропейських рис, бароко в україні мало свою специфіку. цей напрям ґрунтувався тут на власних національних джерелах: києворуських і фольклорних. у культуру українського бароко приходять загадкові, дивакуваті характери. відчуваючи суперечності між тілесним і духовним, багатством і бідністю, життєвими благами й моральними нормами, вони прагнуть до аскетичного самообмеження, духовного життя, хоча й не заперечують розкошів і насолод світу. як пише а. макаров у книзі «світло українського бароко», ідеал бароко — «аскет-філософ», тобто людина, якій близька і зрозуміла антична любов до всього живого і земного, але чию душу переповнює водночас жага небесного, вічного, неминущого». митці того часу, хоча й усвідомлювали складність людського буття, вірили в можливість її духовного прозріння, по-новому розкриваючи її та світ довкола. окрім того, українське бароко тісно пов’язане із суто національними проблемами, воно відбиває складний шлях формування української державності. художники бароко поетизували духовний світ козака, утверджували образ діяльного героя, який віддано служить вітчизні. твори українського бароко відзначаються підкресленим дидактизмом, риторичністю і посиленою увагою до етичних питань. значний вплив на розвиток українського бароко справила історія і культура козацтва, тому нерідко бароко в україні називають «козацьким». однак таке визначення звужує розуміння напряму, для формування якого велике значення мали й книжні, церковні традиції.в образотворчому мистецтві бароко виявилося в гіперболізмі образів, контрастності й водночас колористичній єдності цілого. художники розробляють релігійні та міфологічні сюжети, їм алегоричного змісту. велику увагу митці приділяли світлотіні, прийомам розширення простору. вони надавали перевагу широким мазкам, вільній темпераментній манері письма. з полотен великих майстрів бароко дивляться охоплені пристрастями й суперечностями люди, що живуть складним духовним життям. значний внесок у культуру зробили такі видатні художники бароко, як караваджо (італія), рубенс (фландрія), рембрандт (голландія).
у скульптурі бароко є увагу живописність та динамізм композицій, плинність ліній, що створює враження мінливості й постійного руху образів (л. берніні та і
бароко в музиці представляють г. ф. гендель та й. с. бах, хоча їхня творчість виходить за межі цього напряму. для музикального бароко характерні сильні образи, прагнення відобразити внутрішній світ людини, драматизм її почуттів, спеціальні засоби виразності, що створюють велич, пишність, декоративність, емоційність музичних картин.
літературне бароко відзначається поліфонізмом, ускладненням форм, поєднанням релігійних і світських мотивів і образів, тяжінням до різних контрастів, алегоризму й емблематичності (людина — звір, світ — лабіринт тощо), намаганням уразити читача пишним, барвистим стилем. яскравими представниками бароко в західній європі були л. гонгора, п. кальдерон, т. де моліна (іспанія), т. тассо і дж. маріно (італія), дж. мільтон і дж. донн (ія). бароко яскраво виявилося і в українській літературі xvii—xviii ст., воно простежується в різних жанрах, зокрема в поезії л. барановича, і. величковського, г. сковороди, в ораторській прозі і. галятовського, а. радивиловського, у козацьких літописах самовидця, г. грабянки, с. величка та ін.
бароко — відкрита система, що поєднує в собі різні засоби відтворення й перетворення дійсності. воно багатозначне за змістом і розмаїте за формами. у ньому поєдналися ілюзія і реальність, прекрасне і жахливе, жага красивого життя і трагізм. ця складність бароко мала відтворювати суперечливість людської душі, світу й самого буття, що в уявленні митців є суцільним лабіринтом, де особистість стикається з різними силами й постійно випробовується на духовну стійкість.
відповідь:
бароко виявилося в різних галузях мистецтва: літературі, архітектурі, живопису, музиці, скульптурі. архітектура бароко відзначається широтою форм, масштабністю будівель, пануванням «хвилястих» ліній, неврівноважених композицій. архітектурні ансамблі органічно вписуються в навколишнє середовище, стаючи частиною рухливого й мінливого світу. яскравим прикладом архітектурного бароко є церква сан карло алле куатро фонтане (1634—1667), збудована за проектом ф. борроміні. в україні також є багато зразків бароко в архітектурі, наприклад, покровська церква (1766), церква св. андрія первозванного (1747 —1753), церкви печерської лаври, дзвіниця софійського собору в києві. україна у світовому культурному просторі бароко набуло значного розвитку в українській культурі xvi — xviii ст. воно знайшло свій вияв в архітектурі, живописі, іконографії, літературі та інших видах мистецтва. окрім загальноєвропейських рис, бароко в україні мало свою специфіку. цей напрям ґрунтувався тут на власних національних джерелах: києворуських і фольклорних. у культуру українського бароко приходять загадкові, дивакуваті характери. відчуваючи суперечності між тілесним і духовним, багатством і бідністю, життєвими благами й моральними нормами, вони прагнуть до аскетичного самообмеження, духовного життя, хоча й не заперечують розкошів і насолод світу. як пише а. макаров у книзі «світло українського бароко», ідеал бароко — «аскет-філософ», тобто людина, якій близька і зрозуміла антична любов до всього живого і земного, але чию душу переповнює водночас жага небесного, вічного, неминущого». митці того часу, хоча й усвідомлювали складність людського буття, вірили в можливість її духовного прозріння, по-новому розкриваючи її та світ довкола. окрім того, українське бароко тісно пов’язане із суто національними проблемами, воно відбиває складний шлях формування української державності. художники бароко поетизували духовний світ козака, утверджували образ діяльного героя, який віддано служить вітчизні. твори українського бароко відзначаються підкресленим дидактизмом, риторичністю і посиленою увагою до етичних питань. значний вплив на розвиток українського бароко справила історія і культура козацтва, тому нерідко бароко в україні називають «козацьким». однак таке визначення звужує розуміння напряму, для формування якого велике значення мали й книжні, церковні традиції.в образотворчому мистецтві бароко виявилося в гіперболізмі образів, контрастності й водночас колористичній єдності цілого. художники розробляють релігійні та міфологічні сюжети, їм алегоричного змісту. велику увагу митці приділяли світлотіні, прийомам розширення простору. вони надавали перевагу широким мазкам, вільній темпераментній манері письма. з полотен великих майстрів бароко дивляться охоплені пристрастями й суперечностями люди, що живуть складним духовним життям. значний внесок у культуру зробили такі видатні художники бароко, як караваджо (італія), рубенс (фландрія), рембрандт (голландія).
у скульптурі бароко є увагу живописність та динамізм композицій, плинність ліній, що створює враження мінливості й постійного руху образів (л. берніні та і
бароко в музиці представляють г. ф. гендель та й. с. бах, хоча їхня творчість виходить за межі цього напряму. для музикального бароко характерні сильні образи, прагнення відобразити внутрішній світ людини, драматизм її почуттів, спеціальні засоби виразності, що створюють велич, пишність, декоративність, емоційність музичних картин.
літературне бароко відзначається поліфонізмом, ускладненням форм, поєднанням релігійних і світських мотивів і образів, тяжінням до різних контрастів, алегоризму й емблематичності (людина — звір, світ — лабіринт тощо), намаганням уразити читача пишним, барвистим стилем. яскравими представниками бароко в західній європі були л. гонгора, п. кальдерон, т. де моліна (іспанія), т. тассо і дж. маріно (італія), дж. мільтон і дж. донн (ія). бароко яскраво виявилося і в українській літературі xvii—xviii ст., воно простежується в різних жанрах, зокрема в поезії л. барановича, і. величковського, г. сковороди, в ораторській прозі і. галятовського, а. радивиловського, у козацьких літописах самовидця, г. грабянки, с. величка та ін.
бароко — відкрита система, що поєднує в собі різні засоби відтворення й перетворення дійсності. воно багатозначне за змістом і розмаїте за формами. у ньому поєдналися ілюзія і реальність, прекрасне і жахливе, жага красивого життя і трагізм. ця складність бароко мала відтворювати суперечливість людської душі, світу й самого буття, що в уявленні митців є суцільним лабіринтом, де особистість стикається з різними силами й постійно випробовується на духовну стійкість.
пояснення: