"останній листок" — зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви(за однойменною новелою о'генрі)видатний американський письменник о'генрі писав свої новели з життя звичайних мешканців америки свого часу. тому його твори мали такий великий успіх серед читачів. вони були близькі кожному, бо кожен міг побачити в персонажах новел своє особисте , або навіть уявити себе одним з головних героїв. але, на відміну від реальних життєвих подій, новели о'генрі часто мають щасливу кінцівку.однією з найкращих новел письменника є "останній листок". почуття безкорисної дружби та самовідданості між молодими дівчатами та старим художником захоплюють своєю щирістю та чистотою.сью та джонсі — дві подруги, яких поєднує життя. вони, як сестри, поділяють разом і домівку, і їжу, свої незгоди та радощі. їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. тому тяжка хвороба джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. джонсі вимушена залишитися без медичної , віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги сью та старого художника бермана.старого бермана пов'язує з дівчатами почуття щирого бажання . його опікування молодими художницями виникло із потреб його душі і як досвідченого художника, і як людини, яка почуває себе самотньо і під кінець життя поспішає витратити свої батьківські почуття. він намагається полегшити дівчатам умови існування і хвилюється за них більше, ніж за себе.головною мрією всього життя художника бермана було написання такої картини, яку б визнали шедевром. але життя пройшло, а шедевр так і залишився мрією.хвороба джонсі поступово знесилювала дівчину, її думки вже зверталися не на те, як собі, а як полегшити життя своїм друзям, і зробити догляд за собою менш обтяжливим для них. джонсі відмовляється від їжі, яку так важко було заробити для неї сью. вона вважає, що вмре скоро — тоді, як впаде останній виноградний листочок за вікном. буря та вітер зриває листя з виноградної лози під вікном дівчат, і чим менше стає листя, тим менше стає надія джонсі вилікуватися.але останній виноградний листок витримує негоду. він не хоче злітати з гілки і своєю стійкістю додає джонсі наснаги до життя. їїї хвороба потроху відступає і дівчина одужує. і лише після одужання вона дізнається, що цей стійкий до дощу та вітру листочок насправді намальований на стіні. старий художник берман намалював його, щоб надія не покинула людину, яка була для нього дорога.старий берман гине від тієї ж хвороби, яка знесилювала джонсі. такою була ціна за його . але він вмирає з почуттям, що життя не пройшло безцільно, адже він таки намалював свій "шедевр" — виноградний листок, який врятував життя. і нехай цей шедевр не такий, як йому думалося усе життя, але він для нього значніший, ніж усі шедеври людства.таким є "останній виноградний листок" і для нас, бо життя людини завжди стоїть вище за будь-який шедевр. і ця романтична новела о'генрі показує нам, що є шедеври, важливіші за всі художні багатства — це людяність, щира любов до ближнього та самопожертва.
Рассказ астафьева «конь с розовой гривой» повествует об одном эпизоде из детства мальчика. рассказ заставляет улыбнуться над проделкой главного героя и одновременно оценить замечательный урок, который преподала бабушка своему внуку. маленький мальчик отправляется собирать землянику, и бабушка обещает ему за это пряничного коня с розовой гривой. для тяжелого полуголодного времени такой подарок просто великолепен. но мальчишка попадает под влияние своих друзей, которые свои ягоды и его «в жадности». но за то, что ягоды так и не были собраны, последует суровое наказание от бабушки. и мальчишка решается на мошенничество — он набирает в туесок травы, а сверху закрывает ее . мальчик хочет утром признаться бабушке, но не успевает. и она уезжает в город, чтобы продать там ягоды. мальчик боится разоблачения, и после возвращения бабушки он даже не хочет идти домой. но потом возвратиться все-таки приходится. как стыдно ему слышать сердитую бабушку, которая уже рассказала всем вокруг о его мошенничестве! мальчик просит прощения и получает от бабушки того самого пряничного коня с розовой гривой. бабушка преподала своему внуку хороший урок и сказала: «бери, бери, чего смотришь? глядишь, зато еще когда обманешь бабушку…» и действительно, автор говорит: «сколько лет с тех пор прошло! сколько событий минуло! а я все не могу забыть бабушкиного пряника — того дивного коня с розовой гривой». в своем рассказе автор говорит об ответственности человека за свои поступки, о лжи и мужестве признать свою неправоту. каждый человек, даже маленький ребенок, несет ответственность за свои действия и слова. маленький герой рассказа пообещал бабушке собрать ягод, значит, должен был выполнить свое обещание. главный герой рассказа просто не осознает всей необходимости держать свое слово перед бабушкой. и страх наказания заставляет его решиться на обман. но этот обман больно отдается в сердце мальчика. он понимает, что все вокруг вправе его осудить. он не только не сдержал слово, данное бабушке, но и заставил ее краснеть из-за его обмана. для того чтобы ребенок запомнил эту как следует, бабушка и дает ему коня с розовой гривой. ребенку и так стыдно, а тут еще этот чудесный пряничный конь. конечно, после этого мальчик вряд ли станет обманывать не только бабушку, но и кого-то еще
