Образ великого поета Сходу Омара Хайяма овіяний легендами, а біографія сповнена таємниць і загадок.
Стародавній Схід знав Омара Хайяма в першу чергу, як видатного вченого: математика, фізика, астронома, філософа. У сучасному світі Омар Хайям відомий більше як поет, творець оригінальних філософсько-ліричних віршів – мудрих, повних гумору, лукавства і зухвалості рубаї. Його висловлювання вражають мудрістю та простотою.
До вашої уваги найяскравіші цитати великого мислителя:
♦ Правда і брехня відокремлюються відстанню, близькою до ширини волосини.
♦ Хтось думкою не відає про запах квітів
А інший із трави гіркої мед знайде
Комусь дрібницю зробиш – не забуде це повіки
Комусь життя покладеш – і оком не змигне (переклад Тутка)
♦ Кого життя побило – успіх той знайде
А той, хто горя випив – мед цінує щиро
Хто слізно плакав – усміхнеться все
Хто помирав, життю не тямиться подякувать без міри! (переклад Тутка)
♦ Не заздри сильному-багатому
Світанок замінює сонця захід
Це життя, коротеньке, мов промінь, що згаснув вже
Ти вважай, як ту мить – мимохідь (переклад Тутка)
♦ Щоб мудро прожити треба знати чимало
Ти важливі дві речі пам’ятай назавжди:
Ти будь краще голодний, ніж казна-що їси
І будь краще самотнім, ніж разом з казна-ким (переклад Тутка)
♦ У коханій людині подобаються навіть недоліки, а в нелюбій дратують навіть чесноти.
♦ Справжній злочин – вирощувати пагінці пригнічення в душі.
♦ Не забувай, що ти не самотній: і в найтяжчі хвилини поруч з тобою – Бог.
♦ Пригнічений гине передчасно.
♦ Любов може обійтися без взаємності, але дружба – ніколи.
♦ Крапля стала плакати, що розлучилась з морем. Море засміялася над наївним горем.
♦ В цьому темному світі вважай істинним тільки духовне багатство, бо воно ніколи не знеціниться.
♦ Тому, хто не грішив не буде і пробачення.
♦ Живи сьогоднішнім днем, бо завтра і вчора – не такі важливі у земному календарі
♦ Не нарікай на біль – ось найкращі ліки.
♦ Будь щасливим в цю мить. Ця мить і є твоє життя.
♦ Не кажіть, що чоловік бабій. Був би він однолюб – то до вас би черга не дійшла.
♦ Земля крутилася і до нас, і буде після нас. Всесвіту все одно, і боляче тільки нам.
♦ І немає кінця? Та ні, вкінці всього – кінець.
♦ Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.
З людьми на відстані привчайся розмовляти.
До найвірнішого приглянься розумним оком –
I ворога в ньому зумієш розпізнати (переклад Василь Мисик)
Есть всегда что-то особенно благородное, кроткое, нежное, благоуханное и грациозное во всяком чувстве Пушкина В.Г.Белинский Незадолго до смерти Пушкин написал произведение "Я памятник себе воздвиг нерукотворный..." Лирическим героем данного стихотворения является сам автор. Сюжет стихотворения составляет его судьба, осмысленная на фоне исторического движения. Каждый поэт задумывается о своем месте в этом мире, об отношениях с обществом, с его читателями. Он хочет быть уверен в том, что его творчество не было напрасным, что память о нем сохранится: "Нет, весь я не умру..." Пушкин как бы подводит итог своему творческому пути. В этом стихотворении раскрыта тема поэта и поэзии, проблема поэтической славы, преодоление смерти через известность. Поэт гордился тем, что его поэзия была свободной: "Что в мой жестокий век восславил я свободу..." Он писал не ради славы, а считал, что: "Поэзия-это бескорыстное служение во имя человечества". Это стихотворение можно представить в ярких и серых тонах, потому что, с одной стороны, создана торжественная атмосфера, радость того, что искусство будет жить вечно: "К нему не зарастет народная тропа", а с другой стороны, это же является его последним словом, концом творчества Пушкина. По своей теме и построению стихотворение А.С.Пушкина близко к стихотворению Державина "Памятник" и Квинта Горация "Я воздвиг памятник", но Пушкин отступил от прежних образов. Произведение наполнено безграничной любовью к России, к читателю, верой в могущество поэтического слова, осознанием выполненого долга перед народом. Я считаю, что творчество Пушкина - это неисчерпаемый источник, который дает духовные знания не одному поколению людей. Оно открывает добрые чувства осознавать и любить жизнь.
Образ великого поета Сходу Омара Хайяма овіяний легендами, а біографія сповнена таємниць і загадок.
Стародавній Схід знав Омара Хайяма в першу чергу, як видатного вченого: математика, фізика, астронома, філософа. У сучасному світі Омар Хайям відомий більше як поет, творець оригінальних філософсько-ліричних віршів – мудрих, повних гумору, лукавства і зухвалості рубаї. Його висловлювання вражають мудрістю та простотою.
До вашої уваги найяскравіші цитати великого мислителя:
♦ Правда і брехня відокремлюються відстанню, близькою до ширини волосини.
♦ Хтось думкою не відає про запах квітів
А інший із трави гіркої мед знайде
Комусь дрібницю зробиш – не забуде це повіки
Комусь життя покладеш – і оком не змигне (переклад Тутка)
♦ Кого життя побило – успіх той знайде
А той, хто горя випив – мед цінує щиро
Хто слізно плакав – усміхнеться все
Хто помирав, життю не тямиться подякувать без міри! (переклад Тутка)
♦ Не заздри сильному-багатому
Світанок замінює сонця захід
Це життя, коротеньке, мов промінь, що згаснув вже
Ти вважай, як ту мить – мимохідь (переклад Тутка)
♦ Щоб мудро прожити треба знати чимало
Ти важливі дві речі пам’ятай назавжди:
Ти будь краще голодний, ніж казна-що їси
І будь краще самотнім, ніж разом з казна-ким (переклад Тутка)
♦ У коханій людині подобаються навіть недоліки, а в нелюбій дратують навіть чесноти.
♦ Справжній злочин – вирощувати пагінці пригнічення в душі.
♦ Не забувай, що ти не самотній: і в найтяжчі хвилини поруч з тобою – Бог.
♦ Пригнічений гине передчасно.
♦ Любов може обійтися без взаємності, але дружба – ніколи.
♦ Крапля стала плакати, що розлучилась з морем. Море засміялася над наївним горем.
♦ В цьому темному світі вважай істинним тільки духовне багатство, бо воно ніколи не знеціниться.
♦ Тому, хто не грішив не буде і пробачення.
♦ Живи сьогоднішнім днем, бо завтра і вчора – не такі важливі у земному календарі
♦ Не нарікай на біль – ось найкращі ліки.
♦ Будь щасливим в цю мить. Ця мить і є твоє життя.
♦ Не кажіть, що чоловік бабій. Був би він однолюб – то до вас би черга не дійшла.
♦ Земля крутилася і до нас, і буде після нас. Всесвіту все одно, і боляче тільки нам.
♦ І немає кінця? Та ні, вкінці всього – кінець.
♦ Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.
З людьми на відстані привчайся розмовляти.
До найвірнішого приглянься розумним оком –
I ворога в ньому зумієш розпізнати (переклад Василь Мисик)
♦ Пливуть річки, країни і міста
Нові одвірки і нові роки
А куди ми від себе втечемо,
якщо втекти нам – нікуди
благородное, кроткое, нежное,
благоуханное и грациозное во
всяком чувстве Пушкина
В.Г.Белинский
Незадолго до смерти Пушкин написал произведение "Я памятник себе воздвиг нерукотворный..." Лирическим героем данного стихотворения является сам автор. Сюжет стихотворения составляет его судьба, осмысленная на фоне исторического движения. Каждый поэт задумывается о своем месте в этом мире, об отношениях с обществом, с его читателями. Он хочет быть уверен в том, что его творчество не было напрасным, что память о нем сохранится: "Нет, весь я не умру..." Пушкин как бы подводит итог своему творческому пути.
В этом стихотворении раскрыта тема поэта и поэзии, проблема поэтической славы, преодоление смерти через известность. Поэт гордился тем, что его поэзия была свободной: "Что в мой жестокий век восславил я свободу..." Он писал не ради славы, а считал, что: "Поэзия-это бескорыстное служение во имя человечества".
Это стихотворение можно представить в ярких и серых тонах, потому что, с одной стороны, создана торжественная атмосфера, радость того, что искусство будет жить вечно: "К нему не зарастет народная тропа", а с другой стороны, это же является его последним словом, концом творчества Пушкина.
По своей теме и построению стихотворение А.С.Пушкина близко к стихотворению Державина "Памятник" и Квинта Горация "Я воздвиг памятник", но Пушкин отступил от прежних образов. Произведение наполнено безграничной любовью к России, к читателю, верой в могущество поэтического слова, осознанием выполненого долга перед народом.
Я считаю, что творчество Пушкина - это неисчерпаемый источник, который дает духовные знания не одному поколению людей. Оно открывает добрые чувства осознавать и любить жизнь.