Татары в произведении Толстого живут довольно-таки прилично; у них есть и животные, чтобы охранять дом, и те, кто пойдут на тарелку - козы, и т\д.
Горцы живут в самых "типичных" домах кавказских горцев - саклях, которые обустроены хорошо - судя по тому, что видел Жилин, на стенах были уложены пуховики и дорогие ковры, есть маленькая печка, пол покрыт войлоками, на них ковры - а на коврах пуховые подушки.
Татары брали за каждого пленного выкуп, поэтому, могу предположить, что основные деньги, на которые живут горцы - как раз таки выкуп за этих людей.
Многие татары относились к Жилину с уважением за то, что он не дал себя запугать и показал сильный характер, один горец восхитившись им, даже назвал "джигитом". Его ценили и уважали, в общем. А о чем говорить про Жилина, он бездельник и плакса, понятное дело, почему за него требовали выкуп - его считали неопасным и ясное дело, трусливым.
I. Роман "Батько Горіо" — торжество французького реалізму. (Роман був написаний 1834 року після того, як Бальзак вирішив пов'язати між собою всі наступні твори одним або кількома спільними персонажами. Життя Парижа зображене письменником зсередини, без зовнішнього блиску. За словами Вотрена, тут панують "диявольські махінації". Це життя, як воно є. "Все це не краще від кухні — смороду стільки ж...")
II. "Бальзаківські" герої. (Пов'язавши між собою велику кількість романів і повістей, Бальзак створив особливий тип героїв, які в літературі дістали назву — бальзаківські. Це люди, одержимі пристрастями, невпинний розвиток яких призводить до цілковитої руйнації особистості. Це одна з найбільш яскравих рис майстерності Бальзака.)
1. Образ Горіо. (Це яскравий приклад із галереї бальзаківських героїв. Батьківська любов Горіо, за задумом автора, одержима пристрастю. Вона наче ракова пухлина розростається, поїдає душу і зрештою домінує над іншими почуттями. На початку роману батька Горіо, здається, ще можна врятувати. Хоча він уже й витратив на дочок більшу частину статків, але має ще гроші і становище. Живе самотньо в пансіоні. Однак, за задумом автора, батьківська любов штовхає його від однієї поступки до іншої, від однієї жертви до іншої, аж поки він не наближається до повного краху. Така доля майже усіх бальзаківських героїв. Батьківська любов Горіо по-своєму прекрасна, але вона настільки сліпа і всеохоплива, що перетворюється на якесь безумство. "Горіо не розмірковує, — говорить Бальзак, — він не судить, він любить... Він любить Растиньяка тому, що того любить його донька".)
Объяснение:
2. Інші персонажі роману. (Навколо центрального персонажа, який у полоні
своїх пристрастей навіть не думає про суспільство, Бальзак розташовує образи другорядних персонажів — саме вони і втілюють життя суспільства. Адже будь-який роман має бути тісно пов'язаний з реальним світом. Такі принципи реалізму. Один із персонажів роману — Растиньяк. Він щойно приїхав з провінції, і на початку твору його ще не встигло зіпсувати паризьке життя. Він по-синівськи доглядає батька Горіо і разом з його слугою йде за труною Горіо на цвинтар. Але наприкінці роману Растиньяк уже інший. Кинувши кілька лопат землі на труну покійника, він жадібним поглядом спробував охопити панораму Парижа, особливо ті жадані місця, де мешкав паризький вищий світ і звисока кинув: "А тепер — хто переможе: я чи ти!" Вотрен — образ скептика, циніка, людиноненависника. Його висловлювання інколи шокують. У Растиньяка вони викликали відразу і страх. Бальзак дуже вимогливо ставився до створення образів. Всі вони підсилювали і виокремлювали риси головного героя і втілювали задум автора роману.)
III. Уроки життя в романі Бальзака "Батько Горіо". (Світ недосконалий — ця теза червоною ниткою проходить крізь роман. На порозі смерті батько Горіо з сумом відзначає, що, помираючи, нарешті розумієш, що таке діти. Він радить Растиньякові не заводити дітей. "Ви їм даруєте життя, вони вам — смерть..." Він жалкує, що передчасно віддав донькам гроші і все своє багатство. А якби притримав, доньки стояли б зараз біля його ліжка. Критика відзначала, що Бальзак надзвичайно милосердний у ставленні до своїх персонажів. Він з пастирською безпристрасністю прощає їм усі гріхи, а читачам дає можливість винести з його творів чимало уроків.)
Горцы живут в самых "типичных" домах кавказских горцев - саклях, которые обустроены хорошо - судя по тому, что видел Жилин, на стенах были уложены пуховики и дорогие ковры, есть маленькая печка, пол покрыт войлоками, на них ковры - а на коврах пуховые подушки.
Татары брали за каждого пленного выкуп, поэтому, могу предположить, что основные деньги, на которые живут горцы - как раз таки выкуп за этих людей.
Многие татары относились к Жилину с уважением за то, что он не дал себя запугать и показал сильный характер, один горец восхитившись им, даже назвал "джигитом". Его ценили и уважали, в общем. А о чем говорить про Жилина, он бездельник и плакса, понятное дело, почему за него требовали выкуп - его считали неопасным и ясное дело, трусливым.
I. Роман "Батько Горіо" — торжество французького реалізму. (Роман був написаний 1834 року після того, як Бальзак вирішив пов'язати між собою всі наступні твори одним або кількома спільними персонажами. Життя Парижа зображене письменником зсередини, без зовнішнього блиску. За словами Вотрена, тут панують "диявольські махінації". Це життя, як воно є. "Все це не краще від кухні — смороду стільки ж...")
II. "Бальзаківські" герої. (Пов'язавши між собою велику кількість романів і повістей, Бальзак створив особливий тип героїв, які в літературі дістали назву — бальзаківські. Це люди, одержимі пристрастями, невпинний розвиток яких призводить до цілковитої руйнації особистості. Це одна з найбільш яскравих рис майстерності Бальзака.)
1. Образ Горіо. (Це яскравий приклад із галереї бальзаківських героїв. Батьківська любов Горіо, за задумом автора, одержима пристрастю. Вона наче ракова пухлина розростається, поїдає душу і зрештою домінує над іншими почуттями. На початку роману батька Горіо, здається, ще можна врятувати. Хоча він уже й витратив на дочок більшу частину статків, але має ще гроші і становище. Живе самотньо в пансіоні. Однак, за задумом автора, батьківська любов штовхає його від однієї поступки до іншої, від однієї жертви до іншої, аж поки він не наближається до повного краху. Така доля майже усіх бальзаківських героїв. Батьківська любов Горіо по-своєму прекрасна, але вона настільки сліпа і всеохоплива, що перетворюється на якесь безумство. "Горіо не розмірковує, — говорить Бальзак, — він не судить, він любить... Він любить Растиньяка тому, що того любить його донька".)
Объяснение:
2. Інші персонажі роману. (Навколо центрального персонажа, який у полоні
своїх пристрастей навіть не думає про суспільство, Бальзак розташовує образи другорядних персонажів — саме вони і втілюють життя суспільства. Адже будь-який роман має бути тісно пов'язаний з реальним світом. Такі принципи реалізму. Один із персонажів роману — Растиньяк. Він щойно приїхав з провінції, і на початку твору його ще не встигло зіпсувати паризьке життя. Він по-синівськи доглядає батька Горіо і разом з його слугою йде за труною Горіо на цвинтар. Але наприкінці роману Растиньяк уже інший. Кинувши кілька лопат землі на труну покійника, він жадібним поглядом спробував охопити панораму Парижа, особливо ті жадані місця, де мешкав паризький вищий світ і звисока кинув: "А тепер — хто переможе: я чи ти!" Вотрен — образ скептика, циніка, людиноненависника. Його висловлювання інколи шокують. У Растиньяка вони викликали відразу і страх. Бальзак дуже вимогливо ставився до створення образів. Всі вони підсилювали і виокремлювали риси головного героя і втілювали задум автора роману.)
III. Уроки життя в романі Бальзака "Батько Горіо". (Світ недосконалий — ця теза червоною ниткою проходить крізь роман. На порозі смерті батько Горіо з сумом відзначає, що, помираючи, нарешті розумієш, що таке діти. Він радить Растиньякові не заводити дітей. "Ви їм даруєте життя, вони вам — смерть..." Він жалкує, що передчасно віддав донькам гроші і все своє багатство. А якби притримав, доньки стояли б зараз біля його ліжка. Критика відзначала, що Бальзак надзвичайно милосердний у ставленні до своїх персонажів. Він з пастирською безпристрасністю прощає їм усі гріхи, а читачам дає можливість винести з його творів чимало уроків.)