Васюня був єдиним сином Якова Кулаківського, і як онук Гордія Кулаківського- єдиним нащадком його роду. З дитинства жив при досить заможному батькові як злидар. Батько обрав йому найдешевше училище для навчання аби лиш не було лишнього рота у домі. Шкодував хлопцеві і його матері їжі, не дозволяв нормально пропалювати у будинку, палити свічки для освітлення. Здавалося б після такого нелегкого дитинства Василь мусів би знати важливість людського милосердя, але прокляття роду Кулаківського не відпускало його з своїх цупких рук. Він виріс таким же безсердечним, жадібним і злим, як усі чоловіки його роду. Але майже все своє життя Василь прожив як щур, переховуючись як дезертир майже 40 років в льосі на власному подвір"ї. Настільки сильно від боявся йти на фронт під час війни.
Цитата: – Зате при такому батечкові я гарно хитрувати й маскуватись навчився! Чи інакше мала б ти усе це добро? Я все до хати тягну, недосипаю, а ти з хати? – Голос колишнього Васюні, щоправда, трохи пом'якшав.
– Не загинув, – глухо мовила Олена. – Якоїсь ночі… ще на початку війни… Діти – Катря й Іванко – спали… Прийшов із боїв і не схотів повертатись. Заховала його в цей льох… Ось, більше, як тридцять літ…
В стихотворении сочетается трехстопный и четырехстопный анапест, рифмовка – перекрестная, кольцевая и парная. Поэт использует различные средства художественной выразительности: эпитет («убогие лица» , «под пленительным небом» , «солнце пурпурное») , метафору и антитезу («Не страшат тебя громы небесные, А земные ты держишь в руках») , анафору («Где бы сеятель твой и хранитель, Где бы русский мужик не стонал?») , риторические вопросы и обращения («Эй, сердечный! Что же значит твой стон бесконечный?») , синтаксический параллелизм («Стонет он по полям, по дорогам, Стонет он по тюрьмам, по острогам…») , бессоюзие и ряды однородных членов («Упоение лестью бесстыдною, волокитство, обжорство, игру…») , фразеологизмы («аркадская идиллия» , «Свету божьего солнца не рад») , афористическую фразу («Щелкоперов забавою Ты народное благо зовешь») . В стихотворении мы находим слова и выражения высокого стиля («пилигримы» , «скудная лепта» , «похоронная тризна» , «отчизна» , «почил») . Анализируя фонетический строй произведения, отметим наличие аллитерации («Записав свое имя и званье» , «Волга! Волга! Весной многоводной…» ) и ассонанса («Стонет он по полям, по дорогам…»).
Васюня був єдиним сином Якова Кулаківського, і як онук Гордія Кулаківського- єдиним нащадком його роду. З дитинства жив при досить заможному батькові як злидар. Батько обрав йому найдешевше училище для навчання аби лиш не було лишнього рота у домі. Шкодував хлопцеві і його матері їжі, не дозволяв нормально пропалювати у будинку, палити свічки для освітлення. Здавалося б після такого нелегкого дитинства Василь мусів би знати важливість людського милосердя, але прокляття роду Кулаківського не відпускало його з своїх цупких рук. Він виріс таким же безсердечним, жадібним і злим, як усі чоловіки його роду. Але майже все своє життя Василь прожив як щур, переховуючись як дезертир майже 40 років в льосі на власному подвір"ї. Настільки сильно від боявся йти на фронт під час війни.
Цитата: – Зате при такому батечкові я гарно хитрувати й маскуватись навчився! Чи інакше мала б ти усе це добро? Я все до хати тягну, недосипаю, а ти з хати? – Голос колишнього Васюні, щоправда, трохи пом'якшав.
– Не загинув, – глухо мовила Олена. – Якоїсь ночі… ще на початку війни… Діти – Катря й Іванко – спали… Прийшов із боїв і не схотів повертатись. Заховала його в цей льох… Ось, більше, як тридцять літ…
Объяснение:
В стихотворении сочетается трехстопный и четырехстопный анапест, рифмовка – перекрестная, кольцевая и парная. Поэт использует различные средства художественной выразительности: эпитет («убогие лица» , «под пленительным небом» , «солнце пурпурное») , метафору и антитезу («Не страшат тебя громы небесные, А земные ты держишь в руках») , анафору («Где бы сеятель твой и хранитель, Где бы русский мужик не стонал?») , риторические вопросы и обращения («Эй, сердечный! Что же значит твой стон бесконечный?») , синтаксический параллелизм («Стонет он по полям, по дорогам, Стонет он по тюрьмам, по острогам…») , бессоюзие и ряды однородных членов («Упоение лестью бесстыдною, волокитство, обжорство, игру…») , фразеологизмы («аркадская идиллия» , «Свету божьего солнца не рад») , афористическую фразу («Щелкоперов забавою Ты народное благо зовешь») . В стихотворении мы находим слова и выражения высокого стиля («пилигримы» , «скудная лепта» , «похоронная тризна» , «отчизна» , «почил») . Анализируя фонетический строй произведения, отметим наличие аллитерации («Записав свое имя и званье» , «Волга! Волга! Весной многоводной…» ) и ассонанса («Стонет он по полям, по дорогам…»).