Твір-роздум на тему"трагедія голокосту". Вірші Пауля Целана. Вірш"Фуга смерті".
1)Фуга-послідовне повторення однієї музичної теми кількома голосами.
Найбільш відомий вірш Целана"Фуга смерті"-вражає моторошно реальністю. Присвячена темі Голокосту"Фуга смерті" поєднує в собі кілька ліричних жанрів.
"Фугу смерті" написано верлібром.
Тема Освенцізму, тема особистої та суспільної трагедії;тема кохання німецького ката до золотокосої Маргарити;тема рівноправності і рівноцінності німців і євреїв;тема смерті і пам'яті-постійно повторюються в поезії.
Написавши" Фугу смерті", Целан заперечив тезу німецького філософа Теодора Адорно:"Писати вірші після Освенцізму-це варварство".Та жах Голокосту поет намагався виразити через недомовки, умовчування-аж до повного оніміння.
У"Фузі смерті" прочитується своєрідна трансформація біблійних образів і мотивів. Целан не перший намагався зобразити жахливі події поєднанням різних не тільки поетичних жанрів, а й видів мистецтва. Головний колір зображення у нього-сірий, навіть чорний-як попіл, як фашистська уніформа, нацистська свастика.
Ключова метафора поети-"Чорне Молоко світання"-це оксюморон. Молоко тут не дає життя,а забирає"-" Молоко смерті.
Українською мовою фірш"Фуга смерті" переклали:Микола Бажан, Василь Стус, Петро Рихло, Мойсей Фішбейн та Леонід Череватенко.
На жахливу реальність Освенцізму-це вказує й повторювальний метафора"могила в повітрі", у якій буде"лежати не тісно".
В уяві читача постають стовпчики диму, що піднімаються в небо над печами крематоріїв й несли з собою попіл невинно убитих жертв геноциду.
«Вы слышали от отцов и дедов, в какой чести у всех была земля наша…»
2) «Всё взяли бусурманы, всё пропало».
3) «Вот на чём стоит наше товарищество! Нет уз святее товарищества!»
4) «Но породниться родством по душе, а не по крови, может один только русский человек».
5) «Знаю, подло завелось теперь на земле нашей…»
6) «И проснётся оно когда-нибудь…»
7) «Уж если на то пошло, чтобы умирать, – так никому ж из них не доведётся так умирать!..»
5. В. Г. Белинский назвал повесть Гоголя «поэмой о любви к родине». Это, безусловно, так, но надо понимать, что любовь к родине в разное историческое время приобретает разные формы. Когда-то это – война и битвы, когда-то это – мирное строительство, развитие экономики, совершенствование государственного устройства, развитие искусств.
Твір-роздум на тему"трагедія голокосту". Вірші Пауля Целана. Вірш"Фуга смерті".
1)Фуга-послідовне повторення однієї музичної теми кількома голосами.
Найбільш відомий вірш Целана"Фуга смерті"-вражає моторошно реальністю. Присвячена темі Голокосту"Фуга смерті" поєднує в собі кілька ліричних жанрів.
"Фугу смерті" написано верлібром.
Тема Освенцізму, тема особистої та суспільної трагедії;тема кохання німецького ката до золотокосої Маргарити;тема рівноправності і рівноцінності німців і євреїв;тема смерті і пам'яті-постійно повторюються в поезії.
Написавши" Фугу смерті", Целан заперечив тезу німецького філософа Теодора Адорно:"Писати вірші після Освенцізму-це варварство".Та жах Голокосту поет намагався виразити через недомовки, умовчування-аж до повного оніміння.
У"Фузі смерті" прочитується своєрідна трансформація біблійних образів і мотивів. Целан не перший намагався зобразити жахливі події поєднанням різних не тільки поетичних жанрів, а й видів мистецтва. Головний колір зображення у нього-сірий, навіть чорний-як попіл, як фашистська уніформа, нацистська свастика.
Ключова метафора поети-"Чорне Молоко світання"-це оксюморон. Молоко тут не дає життя,а забирає"-" Молоко смерті.
Українською мовою фірш"Фуга смерті" переклали:Микола Бажан, Василь Стус, Петро Рихло, Мойсей Фішбейн та Леонід Череватенко.
На жахливу реальність Освенцізму-це вказує й повторювальний метафора"могила в повітрі", у якій буде"лежати не тісно".
В уяві читача постають стовпчики диму, що піднімаються в небо над печами крематоріїв й несли з собою попіл невинно убитих жертв геноциду.
«Вы слышали от отцов и дедов, в какой чести у всех была земля наша…»
2) «Всё взяли бусурманы, всё пропало».
3) «Вот на чём стоит наше товарищество! Нет уз святее товарищества!»
4) «Но породниться родством по душе, а не по крови, может один только русский человек».
5) «Знаю, подло завелось теперь на земле нашей…»
6) «И проснётся оно когда-нибудь…»
7) «Уж если на то пошло, чтобы умирать, – так никому ж из них не доведётся так умирать!..»
5. В. Г. Белинский назвал повесть Гоголя «поэмой о любви к родине». Это, безусловно, так, но надо понимать, что любовь к родине в разное историческое время приобретает разные формы. Когда-то это – война и битвы, когда-то это – мирное строительство, развитие экономики, совершенствование государственного устройства, развитие искусств.