Не приходила ли вам в голову мысль о том, почему же мы все мечтаем о любви на всю оставшуюся жизнь, которая станет образцово-показательной и будет вызывать зависть у других? Каждому из нас нужна уверенность в партнере, никто не хочет плакать ночами в подушку. Предположим? мы нашли такого мужчину: вот он, во всей красе и в полном вашем распоряжении. Но ведь он тоже человек, значит у него будет свой набор требований. И вот влюбились мы, ну не можем разлюбить... Однолюбы, что поделать... Все мы ошибаемся и в этом нет ничего страшного... История. Возьмем обычную историю, которая знакома многим женщинам если не по собственному опыту, значит по опыту подруг. Три обычные школьницы, три подружки — Таня, Катя и Оксана мечтали о том, как встретят одну и единственную любовь на всю жизнь, кто первый выйдет замуж и какие у кого будут детки. Замуж первой вышла Таня. Несмотря на то, что ранние браки считаются необдуманными и не многие верят в их продолжительность, Таня очень счастлива. Живут они вместе с мужем, у них двое прекрасных детишек. Вторая подружка уехала в Москву получать образование. Устроилась на хорошую и престижную работу. Три раза выходила замуж и считает, что для современной женщины это не предел. А вот Оксана все так и не смогла обзавестись семьей. Потому что история у нее грустная и, в отличии от своих подруг, ее избранником стал человек хороший, но... женатый. Длиться вся эта история уже на протяжении 10-ти лет и ждать, как ей кажется уже нечего. Она смирилась, уже не плачет в подушку по ночам, потому как плакать на протяжении 10-ти лет это глупо, да и при том, он ей сразу сказал, что разводиться не будет. Тем самым оставил ей полное право на свободу и был не против, если она подыщет себе другую кандидатуру героя. Но право это ей не нужно, ведь она влюблена. Или не влюблена? Что делать. Не правда ли знакомая история? Она встречается, практически, на каждом шагу. И ведь за этой «безысходностью» Оксаны скрывается вот что. Девушка попала в собственную ловушку. С одной стороны, у нее есть возможность выбора, она всегда «может» уйти и закрыть за собой дверь. С другой же стороны — ее заниженная самооценка, которая «нашептывает», что все шансы уже упущены и выбор сделан, что новые отношения построить на уже не сможет. И это страх. А «любовь на всю жизнь» - не что иное, как прикрытие. Если люди вместе уже десять лет, значит такая связь устраивает не только мужчину, но и женщину. Она сама не хочет реализовать свои желания и стать, наконец, счастливой. Каков же выход? А он очень прост. Нужно взять ответственность за себя и свои поступки, не прикрываться «ширмой» любви на всю жизнь. Нужно «отпустить» и закончить эти отношения раз и навсегда, ведь он не приносят удовольствия. Только «отпустив» их, можно начинать новую жизнь, чтобы старые переживания не мешали вам это делать. Отсюда можно сделать вывод, что нужно отпускать, чтобы дать дорогу будущему. Не нужно держаться за старые отношения и бояться новых. Это все равно не приведет вас к счастью. В юном возрасте мы все однолюбы. Но, когда мы взрослеем, очень многие люди закапывают свое счастье в яму этой “любви навсегда”. Нужно вовремя понять, что стоит за этой “любовью”. Это всего лишь страх, который нужно перебороть один раз, чтобы долгие годы быть счастливым человеком. Любите друг друга и будьте счастливы!.Я ДУМАЮ СОЙДЕТ,ну наверн
(1809-1849) американський письменник, новеліст, поет, критик. на долю його випали нелегкі життєві випробування: народився в сім'ї бродячих акторів, рано втратив батьків, його взяла на виховання багата родина, але щастя було недовгим. характери нового батька і чужого сина не співпадали і зрештою едгар змушений був покинути забезпечену родину і поневірятися. з 1828 до 1831 року по друкується, видає три поетичні збірки, але успіху вони не мають. від голоду його рятує премія, якою його нагородили у конкурсі на краще оповідання. це був "рукопис, знайдений у пляшці". до 1840 року у едгара по вже два томи новел, 1845 року виходить збірка "ворон та інші вірші". злидні, нещастя не полишають по, але в останні роки свого життя він творить поетичні шедеври: "дзвони", "аннабел лі" (1849). поезія в. по - це романтизм у поєднанні з символізмом. улюблена тема поета - природа, яка приховує найпотаємніші відтінки буття. звичайно, поет торкається і вічних тем - кохання і смерті. у по особливе розуміння кохання: почуття завжди платонічне, піднесене, жінка стає символічним образом чогось недосяжного і прекрасного. згадка про передчасно померлу кохану є у віршах і про кохання, і про смерть. відчутно звучать ці мотиви в поезіях "крук", "аннабел лі", "улялюм". науково-фантастичні новели едгара по - це дивовижний сплав комічного і трагічного, поєднання високої ерудиції з захопливим сюжетом. едгар по завоював славу письменника-інтелектуала. усього по написав 64 оповідання. найвідоміші з них: "падіння дому ашерів" (1839), "ділова людина" (1840), "золотий жук" (1843), "чорний кіт" (1843) та інші. по започаткував новий літературний жанр - детектив ("убивство на вулиці морг", "таємниця марі роже"). образ головного героя в оповіданні е. по "золотий жук" розповідь починається з деякої таємничості і неординарності в описі як головного героя, невдахи вільяма леграна, що втратив своє багатство, так і місцевості, де він проживав. протягом усієї оповіді автор тримає читача в напрузі, не розкриваючи особистості свого героя. дійсно, на перший погляд, перед нами встає образ людини, що потерпіла життєве фіаско і втекла від суспільного презирства на безлюдний острів. більш того, реакція леграна на "золотого" жука, знайденого ним для колекції, свідчить про дивацтво цієї людини, що межує з божевіллям. із самого початку, як автор, що веде оповідання від першої особи, так і негр на ім'я юпітер, позаочі вважали "масу білла" не зовсім нормальною людиною, проявляючи, однак, при цьому максимум терпіння і поваги до нещасливого потомственого гугенота. автор так описує цю загадкову людину: "багато що в характері самітника вселяло цікавість і повагу. я побачив, що він добре освічений і наділений незвичайними здібностями, але разом з тим він заражений мізантропією і страждає від хворобливого стану розуму, поринаючи поперемінно то у захват, то в похмурість". критичність ситуації зростає в той момент, коли автор одержує листа від леграна з запрошенням прийти до нього у важливій справі, і чує тривожні відгуки юпітера про свого пана. події, що відбуваються після цього, остаточно переконують оповідача у тому, що його друг одержимий манією скарбошукацтва. "подібні манії можуть легко підштовхнути до божевілля нестійкий розум, особливо якщо вони знаходять собі поживу в таємних прагненнях душі", - вважав тоді автор оповідання. тільки занепокоєння за свого друга спонукає автора разом з юпітером леграна в пошуках скарбів. потім дії леграна, що на перший погляд межують з божевіллям, змушують супутників зупиняти його й умовляти повернутися додому, однак надзвичайна твердість і завзятість вільяма стали цьому перешкодою. однак, після того, як коштовності, в існування яких так твердо вірив легран, нарешті були знайдені, перед читачем зненацька розкривається сила і багатство характеру героя твору едгара по. коли легран крок за кроком описує шлях, який привів його до успіху, ми, бачимо чітку послідовність у розшифровуванні піратського послання і пошукові орієнтирів, зазначених у ньому. тут можна побачити непохитну волю до успіху, яка була помилково прийнята за одержимість. крім того, вражає терпіння, виявлене леграном стосовно свого "здорового", скептично налаштованого і надмірно самовпевненого друга. наступні рядки розповіді дозволяють розкрити в особистості вільяма також витончене почуття гумору, виражене м'якою іронією на адресу автора, коли той запитав про роль жука в пошуках скарбу: "ваші натяки на те, що я не в собі, розсердили мене, і я вирішив відплатити вам маленькою містифікацією в моєму смаку".
