У казці “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер” зображена брехлива велич правлячої верхівки. Це лялькова держава, де все схоже на безглуздий маскарад і успіх часто приходить не до того, хто на нього заслуговує, а зовсім навпаки. Так, народившись жалюгідним і нещасним, завдякичарівним чарам феї Розабельверде, Цахес отримує три чарівні волосинки – вміння не бути, а здаватися – що робить його в очах оточуючих мудрим і прекрасним. Привласнивши собі чужу славу, любов, він стає першою людиною в державі.
Всьому бездуховному і механічному світу протистоїть романтичний мрійник Бальтазар, який шукає порятунку від порожнечі і недосконалості світу в поезії – ідеальному світі, де існує гармонія і свобода від усього порожнього світу де немає місця правді, честі, любові.
Повість актуальна і сьогодні тому що люди так і не навчилися щирості, любові та добра а приховують свої почуття за масками. Все що зараз твориться в світі нагадує безглузду постановку як і в шедеврі Гофмана. А романтиків залишились одиниці і тих висміюють через те що вони мають інше сприйняття світу відмінне від сірої маси людей.
Приключенческая литература, художественная проза, где основную задачу повествования составляет занимательное сообщение о реальных или вымышленных происшествиях, а элементы аналитический, дидактический и описательный отсутствуют либо имеют заведомо второстепенное значение. Приключенческая литература опирается на опыт многообразных литературно-художественных повествовательных жанров, для которых авантюрно-занимательная установка была существенной, но не определяющей сюжетное целое, - греческого романа эпохи эллинизма («Эфиопика» Гелиодора, 3 в. н. э.) , рыцарского эпоса 12-16 вв. , романа барокко («Астрея» д"Юрфе и т. д.) , плутовского романа похождений, литературы путешествий 17-18 вв. и готического романа предромантизма с его превратностями, тайнами и ужасами. Значительную роль в развитии "Приключенческая литература" сыграли также документальная проза и журналистика. Более специфично применение понятия «Приключенческая литература» («приключенческий жанр» ) к литературе о приключениях, сложившейся в 19 в. в русле романтизма и неоромантизма (под воздействием ряда их тенденций: отталкивание от прозы буржуазной повседневности; поиски высокого и героического; устремлённость к новому, оригинальному; сюжетная занимательность) . Одним из первых образцов Приключенческая литература явились «морские романы» Ф. Купера и Ф. Марриета, историко-приключенческие романы А. Дюма-отца и социально-приключенческие - Э. Сю. Романтическим пафосом отмечены наиболее известные произведения Приключенческая литература 19 - начало 20 вв. : Т. М. Рида, Р. Л. Стивенсона, Р. Хаггарда, Дж. Конрада (Великобритания) ; Г. Ферри, Г. Эмара, Ж. Верна, Л. Жаколио, Л. Буссенара, П. Бенуа (Франция) ; Дж. Лондона (США) . Для Приключенческая литература характерны стремительность развития действия, переменчивость и острота сюжетных ситуаций, преувеличенность переживаний, мотивы похищения и преследования, тайны и загадки. Действие протекает в особых условиях; персонажи резко разделяются на злодеев и героев. Современная Приключенческая литература часто сливается с научной фантастикой, предельно расширяющей сюжетные возможности повествования.
В жанре Приключенческая литература выступали А. Грин, В. Каверин, А. Толстой, А. Гайдар, А. Беляев, В. Катаев, Г. Адамов, Ю. Семенов. Советскую Приключенческая литература в целом отличает героико-патриотический, жизнеутверждающий, революционный пафос.
У казці “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер” зображена брехлива велич правлячої верхівки. Це лялькова держава, де все схоже на безглуздий маскарад і успіх часто приходить не до того, хто на нього заслуговує, а зовсім навпаки. Так, народившись жалюгідним і нещасним, завдякичарівним чарам феї Розабельверде, Цахес отримує три чарівні волосинки – вміння не бути, а здаватися – що робить його в очах оточуючих мудрим і прекрасним. Привласнивши собі чужу славу, любов, він стає першою людиною в державі.
Всьому бездуховному і механічному світу протистоїть романтичний мрійник Бальтазар, який шукає порятунку від порожнечі і недосконалості світу в поезії – ідеальному світі, де існує гармонія і свобода від усього порожнього світу де немає місця правді, честі, любові.
Повість актуальна і сьогодні тому що люди так і не навчилися щирості, любові та добра а приховують свої почуття за масками. Все що зараз твориться в світі нагадує безглузду постановку як і в шедеврі Гофмана. А романтиків залишились одиниці і тих висміюють через те що вони мають інше сприйняття світу відмінне від сірої маси людей.
Более специфично применение понятия «Приключенческая литература» («приключенческий жанр» ) к литературе о приключениях, сложившейся в 19 в. в русле романтизма и неоромантизма (под воздействием ряда их тенденций: отталкивание от прозы буржуазной повседневности; поиски высокого и героического; устремлённость к новому, оригинальному; сюжетная занимательность) . Одним из первых образцов Приключенческая литература явились «морские романы» Ф. Купера и Ф. Марриета, историко-приключенческие романы А. Дюма-отца и социально-приключенческие - Э. Сю. Романтическим пафосом отмечены наиболее известные произведения Приключенческая литература 19 - начало 20 вв. : Т. М. Рида, Р. Л. Стивенсона, Р. Хаггарда, Дж. Конрада (Великобритания) ; Г. Ферри, Г. Эмара, Ж. Верна, Л. Жаколио, Л. Буссенара, П. Бенуа (Франция) ; Дж. Лондона (США) . Для Приключенческая литература характерны стремительность развития действия, переменчивость и острота сюжетных ситуаций, преувеличенность переживаний, мотивы похищения и преследования, тайны и загадки. Действие протекает в особых условиях; персонажи резко разделяются на злодеев и героев. Современная Приключенческая литература часто сливается с научной фантастикой, предельно расширяющей сюжетные возможности повествования.
В жанре Приключенческая литература выступали А. Грин, В. Каверин, А. Толстой, А. Гайдар, А. Беляев, В. Катаев, Г. Адамов, Ю. Семенов. Советскую Приключенческая литература в целом отличает героико-патриотический, жизнеутверждающий, революционный пафос.