Минский, следуя из Смоленска в Петербург, проезжая мимо станции, где живут станционный смотритель вместе со своей дочкой Дуняшей, пораженный её красотой, притворяется больным, чтобы девушка ухаживала за ним, а затем уговаривает её бежать с ним в столицу. Уговоры срабатывают, и он тайком от отца уволит ее. В повести просматривается тема социального статуса героев. Одной из отличительной черт смотритель является излишнее доверие к людям, что сослужило ему плохую службу. Поначалу станционный смотритель доверился приезжему гусар, не сумев распознать скрытых замыслу в своего постояльца. Ради достижения своих целей, Минский идёт на любые ухищрения, а именно, на обман, подлость. Осуждение темы обмана описано в повести Карамзина Бедная Лиза. Эраст наказан за обман, он не счастлив. В комедии Фонвизина Недоросль больше всех наказана госпожа Простакова за желание обманным путем женить сына на Софья.
Генрі Воттон, котрий розгортає перед головним героєм цілу програму філософії гедонізму і є втіленням філософії насолоди.
Прагнення не помічати нічого, крім краси, робить його не байдужим до всього іншого, а й цинічним. У лорда Генрі холодна душа людини, яка не має ідеалів.
Пробуджуючи в Доріані бажання насолоджуватися життям за будь-яку ціну, він зовсім не замислюється над можливими наслідками такої поведінки як для самого юнака, так і для інших людей. Проповідуючи свободу інстинктів, Воттон стверджує вседозволеність
він спокушає вродливого юнака небезпечними теоріями.
На Воттоні лежить велика відповідальність за деякі вчинки Доріана. Але вважати лорда Генрі повністю відповідальним за вчинки юнака не можна. Адже йому належать і інші слова, які наштовхують на думку про необхідність порятунку душі: "А між іншим, Доріане, ...яка користь людині від того, що вона отримає весь світ... якщо вона губить власну душу".
Объяснение:
Генрі Воттон, котрий розгортає перед головним героєм цілу програму філософії гедонізму і є втіленням філософії насолоди.
Прагнення не помічати нічого, крім краси, робить його не байдужим до всього іншого, а й цинічним. У лорда Генрі холодна душа людини, яка не має ідеалів.
Пробуджуючи в Доріані бажання насолоджуватися життям за будь-яку ціну, він зовсім не замислюється над можливими наслідками такої поведінки як для самого юнака, так і для інших людей. Проповідуючи свободу інстинктів, Воттон стверджує вседозволеність
він спокушає вродливого юнака небезпечними теоріями.
На Воттоні лежить велика відповідальність за деякі вчинки Доріана. Але вважати лорда Генрі повністю відповідальним за вчинки юнака не можна. Адже йому належать і інші слова, які наштовхують на думку про необхідність порятунку душі: "А між іншим, Доріане, ...яка користь людині від того, що вона отримає весь світ... якщо вона губить власну душу".