Енгельгардт віддав мене на чотири роки «разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву». Я брав участь в оздобленні приміщень сенату і синоду. Мені все цікаво. Петербург – величезне місто, я бував у різних митців.
Іван Сошенко. Одного разу в Літньому саду я побачив цього юнака, що перемальовував статуї. Познайомив його з видатними діячами російської й української культур: Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В.Жуковського (демонстрація портрета В. Жуковського), написаний К.Брюлловим, і за 2 500 крб. викупили Тараса у поміщика. Це сталося 22 квітня 1838 року.
Тарас Шевченко. Я був щасливий, на деякий час в мене навіть вселився світський біс. Але мене тягло малювати. Я вчився. Невдовзі рада Академії мистецтв нагородила мене трьома срібними медалями за картини.
Все частіше захоплювала мене література. Перші твори мої опублікував Є.Гребінка, а пізніше, 1840 року, я написав 8 творів і об’єднав назвою «Кобзар».
3.Учень виступає із самостійно підготовленим повідомленням.
Історія написання та видання вірша «Думка» («Тече вода в синє море…»).
Є. Гребінка в листі до Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. про передання Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: «Він мені дав гарних стихів на збірник». Автограф не відомий. У кінці 1838 року Шевченко передав Є. Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка».
У першодруці вірш помилково приєднано до поезії «На вічку пам'ять Котляревському». У складальному рукопису «Ластівки» ці вірші містились як окремі твори: під поезією «На вічну пам'ять Котляревському» рукою переписувача було написано: «Т. Шевченко», вірш «Тече вода в синє море…» поет підписав власноручно: «Т. Шевченко».
Теорія літератури. Запис до літературознавчого словничка.
Ліричний твір – художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття..Виразне читання.
Учитель, а потім кілька учнів виразно читають вірш «Думка» («Тече вода в синє море…».Складання паспорта вірша.
В рассказе А. Н. Толстого "Кавказский пленник" описываются события, происходившие во время войны русских с горцами на Кавказе. Главные герои рассказа - Жилин и Костылин. Они вместе оказались на опасной дороге. Ускакав вперёд от обоза, попали в плен. Когда на Жилина напали татары, Костылин не защитил его, а пустился наутёк. В плену Жилин не отчаялся, он ходил по аулу и искал возможность сбежать. Жилин не мог сидеть без дела, и чем мог местным жителям. Он ремонтировал часы, лепил куколок и даже лечил татар. Жилин мечтал о побеге и надеялся только на себя. Костылин в плену целыми днями сидел в сарае и ждал, когда привезут за него выкуп. У Костылина на было выдержки и мужества, он раскис и пал духом. Надеялся Костылин не на себя, а на из дома. Из-за того, что он всё время лежал в сарае и ослаб, из-за этого сорвался их первый побег. Во второй раз Костылин отказался бежать и Жилин совершил побег один ему в этом хозяйская дочь Дина. Когда побег Жилина удался, он смог добраться до своих. А Костылина выкупили ещё через, за пять тысяч рублей. Их судьбы различаются тем, что Жилин сам смог изменить свою судьбу, а Костылин смирился со своей судьбой в плену и ждал чужой
Енгельгардт віддав мене на чотири роки «разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву». Я брав участь в оздобленні приміщень сенату і синоду. Мені все цікаво. Петербург – величезне місто, я бував у різних митців.
Іван Сошенко. Одного разу в Літньому саду я побачив цього юнака, що перемальовував статуї. Познайомив його з видатними діячами російської й української культур: Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В.Жуковського (демонстрація портрета В. Жуковського), написаний К.Брюлловим, і за 2 500 крб. викупили Тараса у поміщика. Це сталося 22 квітня 1838 року.
Тарас Шевченко. Я був щасливий, на деякий час в мене навіть вселився світський біс. Але мене тягло малювати. Я вчився. Невдовзі рада Академії мистецтв нагородила мене трьома срібними медалями за картини.
Все частіше захоплювала мене література. Перші твори мої опублікував Є.Гребінка, а пізніше, 1840 року, я написав 8 творів і об’єднав назвою «Кобзар».
3.Учень виступає із самостійно підготовленим повідомленням.
Історія написання та видання вірша «Думка» («Тече вода в синє море…»).
Є. Гребінка в листі до Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. про передання Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: «Він мені дав гарних стихів на збірник». Автограф не відомий. У кінці 1838 року Шевченко передав Є. Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка».
У першодруці вірш помилково приєднано до поезії «На вічку пам'ять Котляревському». У складальному рукопису «Ластівки» ці вірші містились як окремі твори: під поезією «На вічну пам'ять Котляревському» рукою переписувача було написано: «Т. Шевченко», вірш «Тече вода в синє море…» поет підписав власноручно: «Т. Шевченко».
Теорія літератури. Запис до літературознавчого словничка.
Ліричний твір – художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття..Виразне читання.
Учитель, а потім кілька учнів виразно читають вірш «Думка» («Тече вода в синє море…».Складання паспорта вірша.
В рассказе А. Н. Толстого "Кавказский пленник" описываются события, происходившие во время войны русских с горцами на Кавказе. Главные герои рассказа - Жилин и Костылин. Они вместе оказались на опасной дороге. Ускакав вперёд от обоза, попали в плен. Когда на Жилина напали татары, Костылин не защитил его, а пустился наутёк. В плену Жилин не отчаялся, он ходил по аулу и искал возможность сбежать. Жилин не мог сидеть без дела, и чем мог местным жителям. Он ремонтировал часы, лепил куколок и даже лечил татар. Жилин мечтал о побеге и надеялся только на себя. Костылин в плену целыми днями сидел в сарае и ждал, когда привезут за него выкуп. У Костылина на было выдержки и мужества, он раскис и пал духом. Надеялся Костылин не на себя, а на из дома. Из-за того, что он всё время лежал в сарае и ослаб, из-за этого сорвался их первый побег. Во второй раз Костылин отказался бежать и Жилин совершил побег один ему в этом хозяйская дочь Дина. Когда побег Жилина удался, он смог добраться до своих. А Костылина выкупили ещё через, за пять тысяч рублей. Их судьбы различаются тем, что Жилин сам смог изменить свою судьбу, а Костылин смирился со своей судьбой в плену и ждал чужой
Объяснение: