Черты характера руслана В ПОЭМЕ Руслан и Людмила

В рассказе Ивана Сергеевича Тургенева "Бежин луг" говорится о том, как охотник заблудился в лесу и набрёл на Бежин луг. Он увидел пять мальчиков Илюшу, Павлушу, Ваню, Костю и Федю. Они стерегли табун, сидя вокруг костра и рассказывая разные истории. Но больше всего автор выделяет Илюшу и Павлушу. 
Им около двенадцати лет. Лицо Илюши довольно незначительно: горбоносое, вытянутое, подслеповатое. Губы сжатые, сдвинутые брови, волосы жёлтые почти белые. Одет в новые лапти и онучи, толстая верёвка, три раза перевитая вокруг стана, тщательно стягивает его опрятную чёрную свитку. 
У Павлуши волосы всклокоченные, чёрные, серые глаза, широкие скулы, бледное лицо, большой, но правильный рот, вся голова огромная, тело приземистое, неуклюжее. 
Илюша рассказывает и знает больше историй, чем Павел. Он убеждён в своих рассказах, говорит с жаром, испытывает страх, он многословен и эмоционален. Павлуша же наоборот почти не верит в поверья и сказанья, говорит кратко смело и во всём пытается найти решение. 
- Ах, это примета дурная, - с расстановкой проговорил Илюша. 
- Ну, ничего, пущай! – произнёс Павел решительно – судьбы не минуешь. 
Всё же автору больше симпатичен Павлуша, потому что он смелый, бесстрашный и удалой: "И всё же он мне понравился". Автор любуется тем моментом, когда убежали собаки, Павлуша без хворостинки в руке, ночью поскакал один на волка: "Что за славный мальчик!" Так же автора удивляет то, как он один в темноте пошёл к реке за водой и услышал голос покойного Васи. Все мальчики начали креститься, а Павлуша отреагировал очень спокойно. 
В том же году Павла не стало, он убился, упав с лошади.Мне очень жалко мальчика.
"Жаль, славный был парень!"

Тема – історія життя російського солдата Івана Терешка та італійської дівчини Джулії, долі яких перетнулися в концтаборі. Тема самовідданого й зворушливого кохання, що спалахнуло в тяжкий час війни, — одна з центральних у творчості В. Бикова. Ідея — осуд війни, жорстокості, несправедливості; утвердження сили кохання; уславлення сили духу людини. Повість В.Бикова «Альпійська балада» — реалістичний прозовий твір, однак вжита у назві твору жанрова номінація цілком вмотивована, адже в ній письменник змальовує таке кохання, яке в результаті перемагає все: холод і голод, муки і страждання, війну і смерть. Сюжет «Альпійська балада» У повісті дві сюжетних лінії. Перша – минуле Івана Терешка, його участь у боях, поранення, госпіталізація, втечі з концтабору, оточення й полон; друга – колізії втечі з табору і кохання Івана й Джулії. У творі описано теперішнє – лист героїні, яка залишилась жити, минуле – поневіряння білоруського солдата й італійської дівчини під час втечі з концтабору. «Альпійська балада» Твір складається із 24 розділів; також лист – замість епілогу; вставні частини – 4, в яких розповідається про те, як Іванові вдалося здійснити втечу з табору; вставка – сон Івана (він символічний); спогади про дівчину свого друга та про невдалі втечі з табору. Реалістичне та романтичне у творі «Альпійська балада» Історія написання «Альпійська балада» Василь Биков згадував: “Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах. Тут був глибокий тил німецького рейху, і тут, як повсюди в його тилу, було багато працюючих на війну промислових підприємств, в тому числі всіляких таборів. Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довжелезна колона артполку завмерла на вуличці. І раптом біля однієї з дальніх машин на очі потрапила дівчина – худорлява, чорноволоса, в смугастій куртці і темній спідниці, вона перебирала поглядом обличчя бійців і заперечно хитала головою. «Хто є Іван?» — запитувала вона. Звісно, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона шукала. Ми запитали, якого саме Івана вона розшукує. Дівчина розповіла приблизно таке: її звати Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування воєнного заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні та холодні, перейшли гірський хребет і одного туманного ранку напоролись на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули до табору, а що сталося з Іваном, вона не знає. Я згадав про цю історію через 18 років, коли почав літературну діяльність. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійській баладі».