Главный герой трагедии Гете - ученый Фауст. Он прожил большую жизнь, приобрел много разнообразных знаний, но истина осталась недоступной. Устав от научных поисков, Фауст понимает, что жизнь проходит мимо него. Он разочарован, на грани самоубийства. У него больше нет стимула продолжать научные исследования, поиск истины. Ради того, чтобы прожить жизнь снова, он закладывает душу дьяволу. В обмен Мефистофель дарит Фаусту молодость. В Фаусте Гете подчеркивает важнейшие свойства человеческой натуры: неудовлетворенность достигнутым и направленность к идеалу. Его главные качества - острый ум и стремления к самопознанию мира. Герою присущи постоянное творческое беспокойство, склонность к поискам новых знаний, проникновение в глубинную суть жизни. Он не стремится к почестям и славе и хочет превратить землю в цветущий сад. Вступая в борьбу с природой, Фауст мечтает сделать людей свободными и счастливыми
Гіпербола: «Насипано та сирої землі, що не можу підняти».
Повтор (рефрен, приспів) : «З неї вода протікає», «Бо в Крим доріженьку чують», «В чистім степу при долині», «Та в неділеньку вранці», «Та все ….», «Хоч обидві подати».
Повтор (тавтологія): «Ой Бог знає, та Бог і відає», «Умер, умер чумаченько».
Звертання: «Ой, подай, чумаче, та подай, голубе …», «Ой рад би я, моя мила ..».
Паралелізм: «В степу колодязь, з неї вода протікає - ... Чумак сиві воли пасе, Але з колодязя напуває», «Ой у степу криниченька, З неї вода протікає Гей, там чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває».
Главный герой трагедии Гете - ученый Фауст. Он прожил большую жизнь, приобрел много разнообразных знаний, но истина осталась недоступной. Устав от научных поисков, Фауст понимает, что жизнь проходит мимо него. Он разочарован, на грани самоубийства. У него больше нет стимула продолжать научные исследования, поиск истины. Ради того, чтобы прожить жизнь снова, он закладывает душу дьяволу. В обмен Мефистофель дарит Фаусту молодость. В Фаусте Гете подчеркивает важнейшие свойства человеческой натуры: неудовлетворенность достигнутым и направленность к идеалу. Его главные качества - острый ум и стремления к самопознанию мира. Герою присущи постоянное творческое беспокойство, склонность к поискам новых знаний, проникновение в глубинную суть жизни. Он не стремится к почестям и славе и хочет превратить землю в цветущий сад. Вступая в борьбу с природой, Фауст мечтает сделать людей свободными и счастливыми
Жанр: народна чумацька пісня.
Тема: зображення важкого чумацького життя, трагічної долі чумака, який не повернувся додому з далекої поїздки.
Ідея : виразити співчуття чумакам, важке життя яких привело до смерті.
Основна думка: співчуття нелегкій долі чумаків.
Образи: криниченька, сива зозуленька, зелений байрак, чисте поле.
Художні засоби.
Сталі (постійні) епітети: чистім степу, сива зозуленька, сирої землі.
Епітети: сиві воли, сірі воли, зелена муравина, зеленому байраці.
Метафора: «Воли ... доріженьку чують».
Гіпербола: «Насипано та сирої землі, що не можу підняти».
Повтор (рефрен, приспів) : «З неї вода протікає», «Бо в Крим доріженьку чують», «В чистім степу при долині», «Та в неділеньку вранці», «Та все ….», «Хоч обидві подати».
Повтор (тавтологія): «Ой Бог знає, та Бог і відає», «Умер, умер чумаченько».
Ніжно-зменшувальні (пестливі) слова: криниченька, доріженьку, чумаченьки, неділеньку, зозуленька.
Звертання: «Ой, подай, чумаче, та подай, голубе …», «Ой рад би я, моя мила ..».
Паралелізм: «В степу колодязь, з неї вода протікає - ... Чумак сиві воли пасе, Але з колодязя напуває», «Ой у степу криниченька, З неї вода протікає Гей, там чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває».
Звуконаслідування: «ку - ку»
Кількість строф: шість.
Рими: протікає – напуває, п'ють – чують – ночують, долині – муравині, чумаченько – чумаченька, вранці – байраці, ку-ку – руку, подати – підняти.