ответ:У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його "внутрішній секрет". Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками.
Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі.
Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачити діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди по один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: "Готові на будь-який огонь!".
Матренин двор - воплощение спокойствия и тишины. Тихий уголок. Здесь становилось ясно, что нужно сделать, чтобы было не обидно жить и умереть. Когда Матрена гибнет, то рушится этот мир, уходит из жизни то важное и ценное, что не поддается дележу и примитивным житейским оценкам.
Без Матрены в деревне Тальново нормальной жизни не будет. Она была центром всего происходящего, она добавляла частицу себя во всю деревенскую жизнь, работу. Её можно по праву считать хозяйкой, ведь даже начальство, которое по сути дела и должно всем обращаюсь за именно в Матрене, «без Матрены не обходилась ни одна пахота огорода» , без Матрены ничего не обходилось.
Без таких людей погибнет Русь.
Если в понимании Матрены "добро" - это бескорыстная людям, любовь и сострадание, то для Фаддея (например) и большинства односельчан - это имущество, утварь, накопливаемое состояние.
Воспоминания Матрены, крупицами разбросанные по всему произведению, дают представление обо всей ее "колотной жизни". Несмотря на это Матрена не обозлилась на жизнь, а сумела сохранить светлый взгляд на мир.
Автор говорит, что только у тех людей лица хорошие, кто в ладу с совестью своей.
Трагизм судьбы Матрены автор видит неприятии людьми ее праведничества, в невостребованности эпохой лучших качеств человека: поэтому смерть Матрены стала началом гибели НРАВСТВЕННЫХ устоев, КОТОРЫЕ ОНА УКРЕПЛЯЛА СВОЕЙ ЖИЗНЬЮ.
РАССКАЗ ЯВ-СЯ СВОЕГО РОДА ПОКАЯНИЕМ ЗА НРАВСТВЕННУЮ СЛЕПОТУ ЛЮДЕЙ. Первоначальное наз. расск -. "Не стоит село без праведниКА" ради публикации Твардовский предложил заменить более нейтральным - "Матренин двор". Но и его можно рассматривать как символ ОСОБОГО УСТРОЙСТВА ЖИЗНИ - МИРА ПРАВЕДНИКА.
Гибнет Матрена и РУШИТСЯ ЭТОТ МИР, уходит из жизни то важное и ценное, что не поддается ДЕЛЕЖУ И ПРИМИТИВНЫМ ЖИТЕЙСКИМ ОЦЕНКАМ.
Первоначальное название рассказа - "НЕ СТОИТ СЕЛО БЕЗ ПРАВЕДНИКА" ради публикации Твардовский предложил заменить более нейтральным - "матренин двор".
ответ:У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його "внутрішній секрет". Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками.
Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі.
Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачити діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди по один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: "Готові на будь-який огонь!".
Объяснение:
Объяснение:
Матренин двор - воплощение спокойствия и тишины. Тихий уголок. Здесь становилось ясно, что нужно сделать, чтобы было не обидно жить и умереть. Когда Матрена гибнет, то рушится этот мир, уходит из жизни то важное и ценное, что не поддается дележу и примитивным житейским оценкам.
Без Матрены в деревне Тальново нормальной жизни не будет. Она была центром всего происходящего, она добавляла частицу себя во всю деревенскую жизнь, работу. Её можно по праву считать хозяйкой, ведь даже начальство, которое по сути дела и должно всем обращаюсь за именно в Матрене, «без Матрены не обходилась ни одна пахота огорода» , без Матрены ничего не обходилось.
Без таких людей погибнет Русь.
Если в понимании Матрены "добро" - это бескорыстная людям, любовь и сострадание, то для Фаддея (например) и большинства односельчан - это имущество, утварь, накопливаемое состояние.
Воспоминания Матрены, крупицами разбросанные по всему произведению, дают представление обо всей ее "колотной жизни". Несмотря на это Матрена не обозлилась на жизнь, а сумела сохранить светлый взгляд на мир.
Автор говорит, что только у тех людей лица хорошие, кто в ладу с совестью своей.
Трагизм судьбы Матрены автор видит неприятии людьми ее праведничества, в невостребованности эпохой лучших качеств человека: поэтому смерть Матрены стала началом гибели НРАВСТВЕННЫХ устоев, КОТОРЫЕ ОНА УКРЕПЛЯЛА СВОЕЙ ЖИЗНЬЮ.
РАССКАЗ ЯВ-СЯ СВОЕГО РОДА ПОКАЯНИЕМ ЗА НРАВСТВЕННУЮ СЛЕПОТУ ЛЮДЕЙ. Первоначальное наз. расск -. "Не стоит село без праведниКА" ради публикации Твардовский предложил заменить более нейтральным - "Матренин двор". Но и его можно рассматривать как символ ОСОБОГО УСТРОЙСТВА ЖИЗНИ - МИРА ПРАВЕДНИКА.
Гибнет Матрена и РУШИТСЯ ЭТОТ МИР, уходит из жизни то важное и ценное, что не поддается ДЕЛЕЖУ И ПРИМИТИВНЫМ ЖИТЕЙСКИМ ОЦЕНКАМ.
Первоначальное название рассказа - "НЕ СТОИТ СЕЛО БЕЗ ПРАВЕДНИКА" ради публикации Твардовский предложил заменить более нейтральным - "матренин двор".