Фонвизин Денис Иванович (1745 – 1792) – русский писатель, драматург, публицист, переводчик, представитель русского классицизма, создатель национальной бытовой комедии. Автор известной пьесы «Недоросль».
Детство и образование
Денис Иванович Фонвизин родился 3 (14) апреля 1745 года в Москве в дворянской семье, происходившей из ливонского рыцарского рода. Начальное образование будущий литератор получил дома. В семье Фонвизина царила патриархальная обстановка.
С 1755 года Денис Иванович обучался в дворянской гимназии при университете в Москве, затем на философском факультете Московского университета. В 1760 году Фонвизин, в числе «избранных учеников» уезжает в Петербург, где знакомится с Ломоносовым.
Начало творческого пути
С 1760-х годов Денис Иванович создает свои первые произведения. Раннее творчество Фонвизина отличалось острой сатирической направленностью. Так, предположительно к 1760-м годам относится не опубликованная при жизни автора пьеса, так называемый «ранний „Недоросль“», впервые изданная только в томе 9-10 серии «Литературное наследство» в 1933 году. Параллельно писатель занимался переводами. В 1761 году Фонвизин перевел на русский басни Хольберга. В 1762 году – произведения Террасона, Вольтера, Овидия, Грессе, Руссо.
Болезнь. Последние годы
С 1783 года Денис Иванович путешествует по Европе, посещает Италию, Германию, Австрию. В 1785 году у писателя случается первый апоплексический удар. В 1787 году Фонвизин возвращается в Россию.
В последние годы своей краткой биографии Фонвизин страдал от тяжелой болезни – паралича, но не прекращал заниматься литературной деятельностью. Несмотря на запрет Екатерины II на издание пятитомного собрания сочинений, Денис Иванович в это время создает комедию «Выбор гувернера», фельетон «Разговор у княгини Халдиной», работает над автобиографией «Чистое признание» (осталась неоконченной).
1 (12) декабря 1792 года Денис Иванович Фонвизин умер. Похоронили писателя на Лазаревском кладбище Александро-Невской лавры в Санкт-Петербурге.
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?
Фонвизин Денис Иванович (1745 – 1792) – русский писатель, драматург, публицист, переводчик, представитель русского классицизма, создатель национальной бытовой комедии. Автор известной пьесы «Недоросль».
Детство и образование
Денис Иванович Фонвизин родился 3 (14) апреля 1745 года в Москве в дворянской семье, происходившей из ливонского рыцарского рода. Начальное образование будущий литератор получил дома. В семье Фонвизина царила патриархальная обстановка.
С 1755 года Денис Иванович обучался в дворянской гимназии при университете в Москве, затем на философском факультете Московского университета. В 1760 году Фонвизин, в числе «избранных учеников» уезжает в Петербург, где знакомится с Ломоносовым.
Начало творческого пути
С 1760-х годов Денис Иванович создает свои первые произведения. Раннее творчество Фонвизина отличалось острой сатирической направленностью. Так, предположительно к 1760-м годам относится не опубликованная при жизни автора пьеса, так называемый «ранний „Недоросль“», впервые изданная только в томе 9-10 серии «Литературное наследство» в 1933 году. Параллельно писатель занимался переводами. В 1761 году Фонвизин перевел на русский басни Хольберга. В 1762 году – произведения Террасона, Вольтера, Овидия, Грессе, Руссо.
Болезнь. Последние годы
С 1783 года Денис Иванович путешествует по Европе, посещает Италию, Германию, Австрию. В 1785 году у писателя случается первый апоплексический удар. В 1787 году Фонвизин возвращается в Россию.
В последние годы своей краткой биографии Фонвизин страдал от тяжелой болезни – паралича, но не прекращал заниматься литературной деятельностью. Несмотря на запрет Екатерины II на издание пятитомного собрания сочинений, Денис Иванович в это время создает комедию «Выбор гувернера», фельетон «Разговор у княгини Халдиной», работает над автобиографией «Чистое признание» (осталась неоконченной).
1 (12) декабря 1792 года Денис Иванович Фонвизин умер. Похоронили писателя на Лазаревском кладбище Александро-Невской лавры в Санкт-Петербурге.
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?