В основі комічного лежить смішне, але форми його втілення в художньому творі різні. В гуморі поєднуються "доброзичлива усмішка з дотепним її виявом, який ґрунтується на суперечності між уявним і сущим. Гумор не заперечує певного життєвого явища, а лише підкреслює його недосконалість, як, наприклад, у творі Остапа Вишні "Дзвонарі": "...— Турбує вас кандидат філологічних наук Іван Іванович Крапказкомою!
— Уже захистили? Вітаю!
— Захистив, захистив! Тяжкувато було! Підняв же тему! Бєлінський за таку не брався!
— А цікаво, яку саме тему ви підняли?
— "Вплив дубових полиць на палітурки "Кобзаря" Т. Г. Шевченка видання 1871 року..."
У гуморі про серйозні речі говориться з усмішкою, а в іронії смішне приховується під маскою серйозності з переважанням негативного ставлення до зображеного, насмішкою над ним. У цьому виді комічного протиставляється те, що мусить бути, тому, що є. Так, наприклад, Г. Квітка-Основ'яненко в повісті "Маруся" змальовує настанови Дрота молодим: "Гляди ж, зятю, жінку свою бий і вранці і увечері, і встаючи й лягаючи, і за діло і без діла, а сварись з нею повсякчас. Не справляй їй ні плаття, ні одежі; дома не сиди, таскайся по шинках та по чужих жінках; то з жінкою у парці і з діточками якраз підете у старці. А ти, дочко, мужику не спускай і ні у чім йому не поважай; коли дурний буде, та поїде у поле до хліба, а ти йди у шинок пропивай останній шматок; пий, гуляй, а він нехай голодує; та і печі ніколи не клопочи; нехай павутинням застелиться піч; от вам і уся річ. Ви не маленькі вже, самі розум маєте, і що я вам кажу, і як вам жити, знаєте".
Різновид іронії — сарказм, їдка насмішка з відверто дошкульним змістом. Але якщо сутність іронії — в інакомовленні, то в сарказмі головне — пафос заперечення, його найвищий емоційний вияв. Сарказм як нищівний сатиричний засіб притаманний творам Т Шевченка, зокрема поемі "Кавказ":
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри.
Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
За до різних відтінків і різновидів комічного — м якості гумору, серйозності іронії, дошкульності сарказму — література вчить людство сміятися над власними вадами, позбуватися їх.
В основі комічного лежить смішне, але форми його втілення в художньому творі різні. В гуморі поєднуються "доброзичлива усмішка з дотепним її виявом, який ґрунтується на суперечності між уявним і сущим. Гумор не заперечує певного життєвого явища, а лише підкреслює його недосконалість, як, наприклад, у творі Остапа Вишні "Дзвонарі": "...— Турбує вас кандидат філологічних наук Іван Іванович Крапказкомою!
— Уже захистили? Вітаю!
— Захистив, захистив! Тяжкувато було! Підняв же тему! Бєлінський за таку не брався!
— А цікаво, яку саме тему ви підняли?
— "Вплив дубових полиць на палітурки "Кобзаря" Т. Г. Шевченка видання 1871 року..."
У гуморі про серйозні речі говориться з усмішкою, а в іронії смішне приховується під маскою серйозності з переважанням негативного ставлення до зображеного, насмішкою над ним. У цьому виді комічного протиставляється те, що мусить бути, тому, що є. Так, наприклад, Г. Квітка-Основ'яненко в повісті "Маруся" змальовує настанови Дрота молодим: "Гляди ж, зятю, жінку свою бий і вранці і увечері, і встаючи й лягаючи, і за діло і без діла, а сварись з нею повсякчас. Не справляй їй ні плаття, ні одежі; дома не сиди, таскайся по шинках та по чужих жінках; то з жінкою у парці і з діточками якраз підете у старці. А ти, дочко, мужику не спускай і ні у чім йому не поважай; коли дурний буде, та поїде у поле до хліба, а ти йди у шинок пропивай останній шматок; пий, гуляй, а він нехай голодує; та і печі ніколи не клопочи; нехай павутинням застелиться піч; от вам і уся річ. Ви не маленькі вже, самі розум маєте, і що я вам кажу, і як вам жити, знаєте".
Різновид іронії — сарказм, їдка насмішка з відверто дошкульним змістом. Але якщо сутність іронії — в інакомовленні, то в сарказмі головне — пафос заперечення, його найвищий емоційний вияв. Сарказм як нищівний сатиричний засіб притаманний творам Т Шевченка, зокрема поемі "Кавказ":
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри.
Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
За до різних відтінків і різновидів комічного — м якості гумору, серйозності іронії, дошкульності сарказму — література вчить людство сміятися над власними вадами, позбуватися їх.
Объяснение: