В давние времена жил-был царь. При дворце у него был розовый сад. В саду рос куст волшебной розы. Как ни старался царь, как ни охраняли царские садовники эту розу, никак не могли уберечь ее. Только начинала она распускаться, как нападал на нее губительный червь. И так из года в год повторялось одно и то же. Царь никак не мог дождаться своей волшебной розы. Как-то пришел к царю юноша садовник и сказал:— Найми меня, я уберегу твою розу от червя. Как только она распустится, сорву ее, принесу тебе.— Юноша, — говорит царь, — сколько у меня садовников перебывало, ни один не уберег ее, где уж тебе справиться?— Справлюсь, а если нет — вели казнить.— Ладно, как знаешь, коли сумеешь, постереги.Наступила весна, новый садовник взял лук и стрелу, забрался под куст и стал сторожить розу. Стережет он день, два дня, три дня, неделю. Наконец роза начала распускаться, но тут садовника потянуло ко сну… Тем временем выполз червь, накинулся на розу, сожрал ее и уполз. Проснулся садовник, видит — нет розы на кусте. Пошел к царю и говорит:— Целую неделю день и ночь я сторожил розовый куст, а когда роза стала распускаться, я задремал… Открываю глаза, а червь уже успел сожрать розу. На этот раз помилуй, в будущем году я расправлюсь с червем.— Ничего, — сказал царь, — это червю даром не пройдет год. Настала весна, царский садовник снова пошел сторожить куст. Едва роза начала распускаться, снова червь ползет к розе; только хотел садовник пустить в него стрелу, вдруг откуда ни возьмись прилетел соловей, клюнул червя и улетел. Роза осталась цела. Обрадовался садовник, сорвал розу и понес ее царю.— Государь, — говорит он, &mdasdash; я принес тебе розу. И нынче червь хотел сожрать розу, но откуда ни возьмись прилетел соловей, клюнул червя и улетел.— Ничего, — говорит царь, — и соловью это даром не пройдет еще год. Весной опять садовник отправляется сторожить розовый куст; день и ночь сидит под ним. Только начала распускаться роза, снова ползет червь, хочет сожрать цветок, снова откуда ни возьмись прилетел соловей, хотел клюнуть червя, но в этот миг из-под кустов выскочил дракон и разом проглотил соловья с червем. Опять роза осталась цела. Обрадовался садовник, сорвал розу и понес ее царю.&p>— Государь, — говорит он, — теперь, как и в году, приполз червь, хотел сожрать розу; откуда ни возьмись прилетел соловей и только хотел кликнуть червя, как из-под кустов выскочил дракон, набросился на соловья и на червя и обоих проглотил. Вот тебе роза — цела и невредима.123
Під час Другої світової війни в Альпах з двох таборів для військовополонених та політв'язнів здійснюють втечу радянський солдат Іван і італійська дівчина Джулія. Їхня зустріч випадкова і несподівана. Іван намагається позбавитися від неї, але дівчина йде за ним. Вони проводять в Альпах кілька днів і ночей, але німці наздоганяють втікачів ... Їм належить пережити найнеймовірніше пригода у своєму житті. Голодні, змучені, налякані і розгублені, вони будуть поневірятися в найкрасивіших горах Європи, насилу усвідомлюючи, що гори ще можуть бути прекрасними, а чоловік і жінка здатні думати не тільки про війну і небезпеки. «Альпійська балада» - це розповідь про трьох днях життя втекли з полону білоруса Івана і Джулії. Це історія про трьох коротких днях, що вмістили в себе цілу вічність. Про трьох днях, що подарували колишнім в'язням концтабору безмежну любов і надію на порятунок.
Їм належить пережити найнеймовірніше пригода у своєму житті. Голодні, змучені, налякані і розгублені, вони будуть поневірятися в найкрасивіших горах Європи, насилу усвідомлюючи, що гори ще можуть бути прекрасними, а чоловік і жінка здатні думати не тільки про війну і небезпеки.
«Альпійська балада» - це розповідь про трьох днях життя втекли з полону білоруса Івана і Джулії. Це історія про трьох коротких днях, що вмістили в себе цілу вічність. Про трьох днях, що подарували колишнім в'язням концтабору безмежну любов і надію на порятунок.