если вы помните, то рассказ ведется о двух героях Ларре и Данко. . так вот, Горький на примере жизни Ларры говорит нам о том, что мало быть сильным красивым и смелым. . чтобы возвысится над людьми, нужно быть еще и добрым. Только тогда можно иметь право возвышаться над людьми. Поэтика этого рассказа была основана на вариациях света и тьмы, солнца и камня. Индивидуалисту Ларре противопоставлен другой герой - Данко. Но тут горький задает другой вопрос - вознаграждается ли подвиг любви к людям (вспоминайте подвиг Данко) . И отвечает : нет! (кто-то наступил на сердце Данко, чтоб не было пожара) Тем самым горький отмечает, что индивидуализм и эгоизм иссушают душу и ведут к оскудению личности. А данко, отдав свою жизнь для людей, обретает подлинное бессмертие...
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана:
если вы помните, то рассказ ведется о двух героях Ларре и Данко. . так вот, Горький на примере жизни Ларры говорит нам о том, что мало быть сильным красивым и смелым. . чтобы возвысится над людьми, нужно быть еще и добрым. Только тогда можно иметь право возвышаться над людьми. Поэтика этого рассказа была основана на вариациях света и тьмы, солнца и камня. Индивидуалисту Ларре противопоставлен другой герой - Данко. Но тут горький задает другой вопрос - вознаграждается ли подвиг любви к людям (вспоминайте подвиг Данко) . И отвечает : нет! (кто-то наступил на сердце Данко, чтоб не было пожара) Тем самым горький отмечает, что индивидуализм и эгоизм иссушают душу и ведут к оскудению личности. А данко, отдав свою жизнь для людей, обретает подлинное бессмертие...
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана: