Н. В. Гоголя глибоко цікавила історія Малоросії, хоча ставлення до політичної і культурної ролі українців було неоднозначним у різні періоди творчості: від захоплення і великих надій до песимізму, віднесення всіх досягнень і заслуг у глиб часів. Геніальна інтуїція в поєднанні з прекрасним знанням національного характеру дозволили Гоголю створити багатогранні й виразні образи запорізьких козаків, справжньої легенди бурхливого, військового, богатирського часу. Два брата Остап і Андрій, які виросли і виховані в однакових умовах, являють собою полярно протилежні людські типи. Остап - те, що називають бездоганним бійцем, надійним товаришем. Він мовчазний, спокійний, розважливий. Остап продовжує і шанує традиції батьків і дідів. Для нього ніколи не стоїть проблема вибору, морального подвійності, коливань між почуттями і обов'язком. Він дивно цільна натура. Беззастережно приймає Остап запорізький побут, ідеали і принципи старших товаришів. Поштивість ніколи не переходить у нього в догідливість, він готовий проявити ініціативу, але з повагою ставиться до думки інших запорожців. У той же час він ніколи не буде цікавитися думкою, поглядом "чужих" - іновірців, іноземцев. Остап бачить світ суворим і простим. Є вороги і друзі, свої і чужі. Його не цікавить політика, він прямодушний, відважний, вірний і суворий воїн. Остап немов вирубаний з цільного шматка каменю, його характер дан готовим у своїй основі, і розвиток його - це пряма, у вищій точці подвигу яка обриваються смертю. Андрій - повна протилежність братові. Гоголь показав відмінності не тільки людські, але й історичні. Остап і Андрій майже ровесники, але це типи, що належать різним історичним часам. Остап з героїчною і примітивної епохи, Андрій внутрішньо близький більш пізнього часу розвиненою і витонченої культури і цивілізації, коли політика і торгівля займають місце війни і розбою, Андрій м'якше, витонченіший, гнучкіше брата. Він наділений великою чуйністю до чужого, "іншого", більшою чутливістю. У Андрія Гоголем відзначені зачатки тонкого смаку, відчуття краси. Не можна, однак, назвати його більш слабким. Йому властива Відвага в бою і набагато більш важлива якість - сміливість зробити самостійний вибір. В стан ворога його приводить пристрасть, але за цим стоїть більше. Андрій хоче воювати тепер за своє, те, що він сам знайшов і назвав своїм, а не отримав у спадок, за традицією. Два брата мають стати ворогами. Обидва гинуть, один - від рук ворогів, інший - від руки батька. Не можна назвати одного гарним, іншого - поганим. Гоголь дав національний характер у розвитку, показав людей, по натурі належать різним історичним епохам.
Сложно полностью охарактеризовать изменения, произошедшие в жизни моих сверстников из девятнадцатого века.
Тогда совершенной нормой были лицеи, пансионы - детство, проведенное вдали от родителей, которых заменяли учителя, друзья и учеба.
Одновременно какие-то вещи стали доставаться нам легче, а что-то уже недоступно - то, что осталось в
Дети - отражение общества, в котором они живут, и можно сказать наверняка - школьники, подростки сегодня получают больше свободы для самовыражения, так как больше этой свободы получил весь народ, социум, в котором мы живём.
Меняется время, привычки, меняются и люди: мнения, характеры, взаимоотношения и мировоззрение. Но многие проблемы и переживания, например, вопросы дружбы и любви, не изменились, остались все теми же.
Исходя из этого, мне ближе мнение не о том, что современным подросткам жить "легче", а о том, что их жизнь стала насыщеннее, свободнее.
Геніальна інтуїція в поєднанні з прекрасним знанням національного характеру дозволили Гоголю створити багатогранні й виразні образи запорізьких козаків, справжньої легенди бурхливого, військового, богатирського часу. Два брата Остап і Андрій, які виросли і виховані в однакових умовах, являють собою полярно протилежні людські типи. Остап - те, що називають бездоганним бійцем, надійним товаришем. Він мовчазний, спокійний, розважливий. Остап продовжує і шанує традиції батьків і дідів. Для нього ніколи не стоїть проблема вибору, морального подвійності, коливань між почуттями і обов'язком. Він дивно цільна натура. Беззастережно приймає Остап запорізький побут, ідеали і принципи старших товаришів. Поштивість ніколи не переходить у нього в догідливість, він готовий проявити ініціативу, але з повагою ставиться до думки інших запорожців. У той же час він ніколи не буде цікавитися думкою, поглядом "чужих" - іновірців, іноземцев. Остап бачить світ суворим і простим. Є вороги і друзі, свої і чужі. Його не цікавить політика, він прямодушний, відважний, вірний і суворий воїн. Остап немов вирубаний з цільного шматка каменю, його характер дан готовим у своїй основі, і розвиток його - це пряма, у вищій точці подвигу яка обриваються смертю.
Андрій - повна протилежність братові. Гоголь показав відмінності не тільки людські, але й історичні. Остап і Андрій майже ровесники, але це типи, що належать різним історичним часам. Остап з героїчною і примітивної епохи, Андрій внутрішньо близький більш пізнього часу розвиненою і витонченої культури і цивілізації, коли політика і торгівля займають місце війни і розбою, Андрій м'якше, витонченіший, гнучкіше брата. Він наділений великою чуйністю до чужого, "іншого", більшою чутливістю. У Андрія Гоголем відзначені зачатки тонкого смаку, відчуття краси. Не можна, однак, назвати його більш слабким. Йому властива Відвага в бою і набагато більш важлива якість - сміливість зробити самостійний вибір. В стан ворога його приводить пристрасть, але за цим стоїть більше. Андрій хоче воювати тепер за своє, те, що він сам знайшов і назвав своїм, а не отримав у спадок, за традицією.
Два брата мають стати ворогами. Обидва гинуть, один - від рук ворогів, інший - від руки батька. Не можна назвати одного гарним, іншого - поганим. Гоголь дав національний характер у розвитку, показав людей, по натурі належать різним історичним епохам.
Тогда совершенной нормой были лицеи, пансионы - детство, проведенное вдали от родителей, которых заменяли учителя, друзья и учеба.
Одновременно какие-то вещи стали доставаться нам легче, а что-то уже недоступно - то, что осталось в
Дети - отражение общества, в котором они живут, и можно сказать наверняка - школьники, подростки сегодня получают больше свободы для самовыражения, так как больше этой свободы получил весь народ, социум, в котором мы живём.
Меняется время, привычки, меняются и люди: мнения, характеры, взаимоотношения и мировоззрение. Но многие проблемы и переживания, например, вопросы дружбы и любви, не изменились, остались все теми же.
Исходя из этого, мне ближе мнение не о том, что современным подросткам жить "легче", а о том, что их жизнь стала насыщеннее, свободнее.