Первый пункт. Жили да были два генерала, и так как оба были легкомысленны, то в скором времени, по щучьему велению, по моему хотению, очутились на необитаемом острове. 2. - Господи! до что ж это такое! где мы! - воскликнули оба не своим голосом. 3.-Вот что, - отвечал другой генерал, - подите вы, ваше превосходительство, на восток. а я пойду на запад... ; может быть, что-нибудь и найдём. 4.Пошёл один генерал направо и видит - растут деревья, а на деревьях всякие плоды. Пришел генерал к ручью, видит: рыба там так и кишит, так и кишит. 5. - Кто бы мог подумать, что человеческая пища, в первоначальном виде, летает, плавает и на деревьях растет? 6.Вдруг оба генерала взглянули друг на друга: в глазах их светился зловещий огонь, зубы стучали, из груди вылетало глухое рычание. 7.Генералы поникли головой. Всё, на что бы они ни обратили взоры, - все свидетельствовало об еде. 8.- .мужик везде есть, стоит только поискать его! Наверное, он где-нибудь спрятался, от работы отлынивает! 9. - Спишь, лежебок! - накинулись они на него, - небось и ухом не ведёшь, что тут два генерала вторые сутки с голоду умирают! сейчас марш работать! . 10.Смотрели генералы на мужицкие старания, и сердца у них весело играли. 11.К вечеру веревка была готова. Этою веревкою генералы привязали мужичину к дереву, чтоб не убёг. 12мужичина до того изловчился, что стал даже в пригоршне суп варить. 13.И выстроил он корабль - не корабль, а такую посудину, чтоб можно было океан-море переплыть вплоть до самой Подьяческой. 14.Напились генералы кофею, наелись сдобных булок. Поехали они в казначейство и сколько тут денег загребли - того ни в сказке сказать, ни пером описать! 15.Однако и об мужике не забыли: выслали ему рюмку водки да пятак серебра: веселись, мужичина!
Чим у Німеччині була університетська наука, тим у Великій Британії - політика. Тож молодого англійця, що покинув засідання палати лордів заради далекої подорожі, цілком можна порівняти з німецьким студентом, який дозволив собі іронізувати щодо гегелівської науки.
Щоправда, аби знехтувати палатою лордів, туди ще треба потрапити... Проте в цьому для деяких англійських юнаків не було жодних проблем: лордами не ставали, а народжувалися (це був спадковий титул, спадкове місце у верхній палаті парламенту).
Джордж Ноел Гордон Байрон народився в Лондоні у сім’ї збіднілих аристократів. У десять років майбутній поет, як старший чоловік у родині, успадкував від діда титул лорда. Батька він утратив у ранньому дитинстві, а старший двоюрідний брат загинув на війні.
Разом з матір’ю Байрон жив у Шотландії, але титул зобов’язував перебувати поблизу родового маєтку в Англії, у місті Ноттінгемі. Один з ранніх творів митця - «Хотів би жити знов у горах...» - саме й пов’язаний з вимушеним прощанням із Шотландією, яку він любив як батьківщину.
Освіту Байрон здобував у закритому навчальному закладі в Харроу. Через непростий характер юнак часто конфліктував з однокласниками. Кульгавий від народження, він глибоко страждав через своє каліцтво, гостро переживав образи. Щоб позбутися почуття меншовартості, поет займався боксом, верховою їздою, плаванням. Згодом численні його шанувальники кульгатимуть лише для того, щоб бути схожими на кумира. У 1805 р. Байрон вступив до Кембриджського університету, де й почав писати вірші.
2. - Господи! до что ж это такое! где мы! - воскликнули оба не своим голосом.
3.-Вот что, - отвечал другой генерал, - подите вы, ваше превосходительство, на восток. а я пойду на запад... ; может быть, что-нибудь и найдём.
4.Пошёл один генерал направо и видит - растут деревья, а на деревьях всякие плоды. Пришел генерал к ручью, видит: рыба там так и кишит, так и кишит.
5. - Кто бы мог подумать, что человеческая пища, в первоначальном виде, летает, плавает и на деревьях растет?
6.Вдруг оба генерала взглянули друг на друга: в глазах их светился зловещий огонь, зубы стучали, из груди вылетало глухое рычание.
7.Генералы поникли головой. Всё, на что бы они ни обратили взоры, - все свидетельствовало об еде.
8.- .мужик везде есть, стоит только поискать его! Наверное, он где-нибудь спрятался, от работы отлынивает!
9. - Спишь, лежебок! - накинулись они на него, - небось и ухом не ведёшь, что тут два генерала вторые сутки с голоду умирают! сейчас марш работать! .
10.Смотрели генералы на мужицкие старания, и сердца у них весело играли.
11.К вечеру веревка была готова. Этою веревкою генералы привязали мужичину к дереву, чтоб не убёг.
12мужичина до того изловчился, что стал даже в пригоршне суп варить.
13.И выстроил он корабль - не корабль, а такую посудину, чтоб можно было океан-море переплыть вплоть до самой Подьяческой.
14.Напились генералы кофею, наелись сдобных булок. Поехали они в казначейство и сколько тут денег загребли - того ни в сказке сказать, ни пером описать!
15.Однако и об мужике не забыли: выслали ему рюмку водки да пятак серебра: веселись, мужичина!
Чим у Німеччині була університетська наука, тим у Великій Британії - політика. Тож молодого англійця, що покинув засідання палати лордів заради далекої подорожі, цілком можна порівняти з німецьким студентом, який дозволив собі іронізувати щодо гегелівської науки.
Щоправда, аби знехтувати палатою лордів, туди ще треба потрапити... Проте в цьому для деяких англійських юнаків не було жодних проблем: лордами не ставали, а народжувалися (це був спадковий титул, спадкове місце у верхній палаті парламенту).
Джордж Ноел Гордон Байрон народився в Лондоні у сім’ї збіднілих аристократів. У десять років майбутній поет, як старший чоловік у родині, успадкував від діда титул лорда. Батька він утратив у ранньому дитинстві, а старший двоюрідний брат загинув на війні.
Разом з матір’ю Байрон жив у Шотландії, але титул зобов’язував перебувати поблизу родового маєтку в Англії, у місті Ноттінгемі. Один з ранніх творів митця - «Хотів би жити знов у горах...» - саме й пов’язаний з вимушеним прощанням із Шотландією, яку він любив як батьківщину.
Освіту Байрон здобував у закритому навчальному закладі в Харроу. Через непростий характер юнак часто конфліктував з однокласниками. Кульгавий від народження, він глибоко страждав через своє каліцтво, гостро переживав образи. Щоб позбутися почуття меншовартості, поет займався боксом, верховою їздою, плаванням. Згодом численні його шанувальники кульгатимуть лише для того, щоб бути схожими на кумира. У 1805 р. Байрон вступив до Кембриджського університету, де й почав писати вірші.
Объяснение: