У наш жорстокий вік реальної реальності так не вистачає звичайного дива і казки! "Алхімік" - це казка, в яку віриш! Я намагаюся жити по цій книзі. Стиль письма настільки заворожує, що я заочно полюбила пустелю. Хоча здавалося б, за що її любити. Вдень нестерпна спека, а вночі смертельний холод. І як завжди Любов! Я думаю, все в цьому житті відбувається завдяки цьому приголомшливому почуттю! Якщо ти не любиш, значить ти не живеш, а існуєш, просто проживаєш свої дні. Що може зробити Любов з людиною: люблячи ти можеш літати, літати, співати, сміятися, дарувати перехожим повітряні поцілунки і просто посміхатися сонячним променям! Коельо змушує повірити в те, що все це можливо в нашому житті. І це можливо, головне вірити і йти до мети.
Всі ми можемо стати Алхіміками, якщо дуже захотіти!
В этом рассказе автор последовательно из яркого дня попадает в сгущающиеся сумерки, потом в темную непроглядную ночь. И чувство восхищения окружающей природы сменяется неясной тревогой - автор заблудился. Но вот он находит мальчишек и ночь становится ласковой и приветливой. Автор показывает всю необъятную ширь ночного неба, создает впечатление безграничности пространства.
Ночь - это еще и время страхов и таинственные полутени отбрасываемые костром как нельзя лучше подходят для рассказов, которыми тешили себя мальчики.
И вот рассвет и все снова меняется. Природа вновь весела и автор радуется новому дню.
Смена дня и ночи в рассказе меняет и настроение читателя - такова роль природы в рассказе "Бежин луг".
У наш жорстокий вік реальної реальності так не вистачає звичайного дива і казки! "Алхімік" - це казка, в яку віриш! Я намагаюся жити по цій книзі. Стиль письма настільки заворожує, що я заочно полюбила пустелю. Хоча здавалося б, за що її любити. Вдень нестерпна спека, а вночі смертельний холод. І як завжди Любов! Я думаю, все в цьому житті відбувається завдяки цьому приголомшливому почуттю! Якщо ти не любиш, значить ти не живеш, а існуєш, просто проживаєш свої дні. Що може зробити Любов з людиною: люблячи ти можеш літати, літати, співати, сміятися, дарувати перехожим повітряні поцілунки і просто посміхатися сонячним променям! Коельо змушує повірити в те, що все це можливо в нашому житті. І це можливо, головне вірити і йти до мети.
Всі ми можемо стати Алхіміками, якщо дуже захотіти!
В этом рассказе автор последовательно из яркого дня попадает в сгущающиеся сумерки, потом в темную непроглядную ночь. И чувство восхищения окружающей природы сменяется неясной тревогой - автор заблудился. Но вот он находит мальчишек и ночь становится ласковой и приветливой. Автор показывает всю необъятную ширь ночного неба, создает впечатление безграничности пространства.
Ночь - это еще и время страхов и таинственные полутени отбрасываемые костром как нельзя лучше подходят для рассказов, которыми тешили себя мальчики.
И вот рассвет и все снова меняется. Природа вновь весела и автор радуется новому дню.
Смена дня и ночи в рассказе меняет и настроение читателя - такова роль природы в рассказе "Бежин луг".