"— Что нам уже известно о Жилине и Костылине?
Каково их происхождение, профессия, род занятий?
— Почему они попали в плен?
— О чём нам говорят их
фамилии?" "Жилин и Костылин:
— русские дворяне, офицеры,
участники кавказской войны;
— оба попали в плен;
— имеют говорящие фамилии
"
"Различное в облике и характерах Жилина и Костылина:
— Как выглядели герои?
Что автор подчёркивает
в их внешности?" "Внешность: «толстый, грузный,
красный» Костылин; «невелик ростом, да удал» Жилин
"
"— Как вели себя Жилин
и Костылин перед тем,
как попали в плен?
" "Решительность, смелость: Жилин
надеялся на себя и свою лошадь;
Трусость: Костылин при виде татар сразу бросил Жилина и ускакал один"
"— Как вели себя Жилин
и Костылин в плену? На чьей стороне симпатии автора?
" "Смекалка, активная жизненная
позиция: Жилин не соглашался просить за себя большой выкуп, написал письмо с неверным адресом; не унывал, активно трудился, занимался ремеслом, подружился с Диной, приручил собаку, всё время думал, как совершить побег, изучал окрестности аула.
Пассивность, непротивление
судьбе: Костылин выполнил все требования татар; пассивно «ждал присылки денег и скучал», «сидит в сарае и считает дни, когда письмо придёт; или спит»"
"— Как вели себя Жилин и
Костылин во время первого
побега? Почему Жилин не
бросил Костылина?
— Кто, по-вашему, виноват
в том, что побег не удался?
— Как можно озаглавить
эту главу?" "Терпение, выносливость, находчивость: Жилин стремился уйти любой ценой, активно преодолевал трудный путь; не бросил товарища.
Жалобы, слабость: Костылин «всё кряхтит да охает», «стал...вставать и упал»"
"— Как жили Жилин и Ко-
стылин у татар после побега?
" "«Костылин совсем разболелся»;
«И Жилин приуныл»
"
"— Как Дина Жи-
лину? Зачем автор расска-
зывает нам об их дружбе?
— Почему Жилин решился
на второй побег, а Косты-
лин остался в плену?" "Смекалка, находчивость: Жилин наделал игрушек для Дины, попросил её принести шест.
Непротивление судьбе: Костылин о побеге «и слышать не хочет»
"
"— Как Жилин и Костылин
выбрались из татарского
плена?
— Как Толстой описывает
чувства Жилина, когда он
попал к своим?
— Как можно озаглавить
эту главу?
" "Целеустремлённость, вера в себя и Бога: Жилин «перекрестился», решил, что будет «тащиться, пока сила есть»;
Бездействие, неверие в себя: Костылина «выкупили за пять тысяч», «еле живого привезли»
"
Герой, чиє ім'я стоїть в назві твору, займає в ньому особливе місце, серед інших героїв «Слова ...» його образ особливо яскравий і виразний. Мені здається, що саме князь Ігор, особистість складна і суперечлива, найбільш близький сучасній людині, а тому викликає щирий інтерес, хоча він відділений від нас величезної тимчасової дистанцією.
Ставлення автора «Слова ...» до руських князів, зображеним в ньому двоїста, що позначилося і в образі князя Ігоря. З одного боку, автор бачить в князів представників Русі, він їм співчуває, пишається їх успіхами і переживає за невдачі. З іншого боку, він засуджує їх егоїзм, розбрат і місницькі політику, їх небажання відстоювати общерусские інтереси .. На прикладі походу на половців Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича автор показує, до чого призводить відсутність єднання, а тому для вираження головної ідеї «Слова. .. »образ князя Ігоря має дуже велике значення.
Ігор діє за формулою: «ми собе, а ти собе». Він йде в похід на половців один, а тому і терпить поразку. Святослав Київський, з яким солідарний автор, говорить Ігорю, що він самостійно відправляється в похід тому, що шукає собі славу, яку не бажає ні з ким ділити, крім кількох вірних йому князів:
Русичі великі поля червленими щитами перегородили,
Шукаючи собі честі, а князю - слави.
Хоробрий, але недалекоглядний Ігор йде в похід, не дивлячись на те, що з самого початку його попереджають про поразку численні «знамення»:
Сонце йому тьмою путь заступало;
Ніч стогонами грози птахів пробудила;
Свист звіриний встав,
Збив див -
Кличе з верху дерева,
Велить прислухатись ...
Але Ігор не бажає нічого і нікого слухати, він вірить в свою зірку і з невеликим загоном соратників йде в похід. Він, безумовно, любить батьківщину, але бажання особистої слави «заступає йому знамення». Перед походом він звертається до своєї дружини:
Краще адже убитим бути,
Чим полоненим бути;
Сядемо ж, брати,
На бистрі коні
Так подивимося хоч
На синій Дон.
Фінал оповідання дає дещо інший поворот в трактуванні образу князя Ігоря. Переломним моментом служить центральний епізод третій частині -плач Ярославни, юної дружини Ігоря, яка представляє собою образ ідеальної російської жінки. Вона оплакує не тільки полон чоловіка, але сумує про всіх полеглих російських воїнів. У народно-пісенних традиціях вона кличе на до сили природи: «вітер, вітрило», Дніпро Словутич, «світле і Трисвітлого сонце». Її плач - це дивовижне по красі і виразності символічне уособлення плачу всій землі Руській про загиблих і полонених своїх захисників.
Але плач Ярославни має і ще одну дуже важливу функцію: він покликаний освятити втеча Ігоря з полону, що вважалося вчинком, що завдає шкоди честі князя. Тут його втеча як би освячено космічними, природними силами, які покликані плачем Ярославни.
Родился 20 марта (1 апреля)1809 года в селе Сорочинцы Полтавской губернии в семье помещика. Гоголь был третьим ребенком, а всего в семье было 12 детей.
В биографии Гоголя нельзя не сказать об обучении его в Полтавском училище. Затем в 1821 году он поступил в Нежинскую гимназию высших наук, где изучал юстицию. В школьные годы писатель не отличался особыми в учебе. Хорошо ему давались только уроки рисования и изучение русской словесности. Ещё в детстве Гоголь полюбил театр, и в училище он был участником почти каждой театральной постановки. Что касается его ранних литературных трудов, то судить о них мы можем только по поэме «Ганц Кюхельгартен», изданной уже в Петербурге. Других ранних произведений Гоголя не сохранилось.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/alpha/g/gogol-nikolaj-vasilevich-gogol-nikolai-vasilievich