Что общего и различного у онегина и ленского онегина и автора-повествователя ​

1) У народной в начале В некотором царстве в некотором государстве, И всякие чёрты пишутся в народных.
2)ЧЕРТ И МУЖИК
У крутого Берега у 
того озера были высокие, обрывистые. Повадился ходить на берег чёрт. И 
ходил каждую ночь. Как только настанет полночь, выходит из воды 
косматый, седой старик, сядет на берег и закричит:
— Год года хуже! Год года хуже!
Надоело
это мужику — он жил недалеко от берега. Припас мужик березовую дубину и
стал ждать. Вот наступила полночь, выходит из воды черт. Сел на берег, 
поджал ноги под себя и ну кричать:
— Год года хуже! Год года хуже!
А мужик подкрался сзади да как тяпнет дубиной черта по затылку, тот только и крикнул:
— Хуже не будет!
И скрылся в воде.
Больше с той поры черт не выходил на берег.

«Іліада» та «Одіссея» — енциклопедія стародавнього світу в найдавніший період. Невипадково філософ Платон назвав Гомера «вчителем усієї Греції». Здобутком епічних поем було те, що Гомерові вдалося показати найхарактерніше для греків як народу поета були настільки глибо­кими, а майстерність викладу такою досконалою, що вже давні греки впізнавали в усіх персонажах якісь свої риси — як позитивні, так і негативні. Тому Ахілл та Гектор, супротивни­ки та суперники на епічному бойовищі, в очах греків ставали втіленням їхньої мужності та звитяги, патріотизму та бажання боронити батьківщину.«Іліада» й «Одіссея» створювалися в період, коли люд­ство лише почало прокидатися від сну століть, народжува­лося для справжнього людського життя, пориваючи з первісним світом. Річ, іцо виходила як витвір людських рук, вважалася незвичайною. Гомер щиро захоплюється кожною річчю, зупиняється, щоб докладніше розглянути її, добирає для її опису багато слів. Ось як він описує дрібнич­ку — ключ від комори, де зберігається лук Одіссея: «…ви­гнутий тонко із міді ключ дуже гарний, із держальцем зручним слонової кості». Поет забуває про дію, величні подвиги та страждання і починає милуватися простими речами — доказом людської винятковості. Такий підхід до зображен­ня дійсності прийнято називати наївним реалізмом Гомера. Наївний реалізм допомагає авторові зробити оповідь відкритою, щирою, переконливою, і ця щирість за­хоплює слухача. Гомер, як і олімпійські боги, може миттєво переміститися в будь-яку точку світу, побачити найпотаєм- ніпті глибини. Всі ці  прийоми спрямовані на перенесення слухача в ідеальне минуле.