анализ стихотворения зима недаром злится тютчева 5 класс
данное стихотворение опубликовалось только после смерти тютчева. стихотворение ,будучи наброском, было отправлено князю гагарину.
произведение написано обычным дворовым языком. в те времена на нем общались лишь
крестьяне. автор желал воспроизвести сцену из своего детства. он, находясь далеко от россии, попытался описать то время, когда зима не желает уходить, а весна приходит и пытается прогнать сварливую старуху. желаемого эффекта поэт добился лишь манерой речи, с которой было написано данное
произведение.
произведение не несет какой-либо художественной нагрузки, но крайне хорошо и ярко показывают границу природы, ее состояния, когда одна пора года сменяется другой. автор говорит о том, что зима должна уходить, ведь ее время уже истекло и в окно стучится весна. но зима
злится, не хочет покидать свое место и надеется повернуть время назад. но это исключено, так как пришедшая весна вдыхает жизнь в ледяные реки, леса и прочее. она смеется в глаза сопернице и показывает ей, что ее время давно прошло.
тютчев показывает весну как дитя с волшебным даром,
которое способно преобразить мир. зима же – старуха, которая вечно ворчит и ради того, чтобы остаться на своем месте готова на все.
і. вічна тема кохання (кожен письменник висвітлює її по-своєму, кожна епоха по-своєму ставиться до цього питання; у шекспіра — синтез піднесеного всеосяжного почуття з життєлюбством неповторного земного кохання).
ц. кохання і ворожнеча — дві одвічні протилежності:
1.
кохання ромео і джульєтти — виклик усьому суспільству (непримиренні — родини монтеккі та капулетті; зустріч і кохання ромео і джульєтти — це воля бога, який хоче подолати ворожнечу родів; розуміння неможливості щастя і пристрасне бажання бути разом).
2. життя нічого не варте, якщо не
можна бути разом (випадкове вбивство, ромео необхідно покинути верону; джульєтта визнає за краще вмерти, ніж одружитися з нелюбом; змова джульєтти з чернецем лоренцо; ромео не може жити без коханої джульєтти і накладає на себе руки; без ромео і для джульєтти життя втрачає сенс; бути навіки з
коханим, поділити з ним його долю — в цьому вбачали свій обов'язок кожен з люблячих; кохання перемогло умовності життя, але щастя люблячих сердець можливе лише в потойбічному світі).
3. людські почуття значніші за середньовічні забобони (ворожнеча родин припинилась ціною трагічної
загибелі дітей; перемагає новий життєвий принцип — принцип миру, дружби, кохання).
iii. оптимістичний сенс трагедії "ромео і джульєтта" (обставини не знищили кохання; кохання приходить у світ, долає перешкоди і утверджує нові цінності; кохання перемагає смерть і ненависть).
анализ стихотворения зима недаром злится тютчева 5 класс
данное стихотворение опубликовалось только после смерти тютчева. стихотворение ,будучи наброском, было отправлено князю гагарину.
произведение написано обычным дворовым языком. в те времена на нем общались лишь
крестьяне. автор желал воспроизвести сцену из своего детства. он, находясь далеко от россии, попытался описать то время, когда зима не желает уходить, а весна приходит и пытается прогнать сварливую старуху. желаемого эффекта поэт добился лишь манерой речи, с которой было написано данное
произведение.
произведение не несет какой-либо художественной нагрузки, но крайне хорошо и ярко показывают границу природы, ее состояния, когда одна пора года сменяется другой. автор говорит о том, что зима должна уходить, ведь ее время уже истекло и в окно стучится весна. но зима
злится, не хочет покидать свое место и надеется повернуть время назад. но это исключено, так как пришедшая весна вдыхает жизнь в ледяные реки, леса и прочее. она смеется в глаза сопернице и показывает ей, что ее время давно прошло.
тютчев показывает весну как дитя с волшебным даром,
которое способно преобразить мир. зима же – старуха, которая вечно ворчит и ради того, чтобы остаться на своем месте готова на все.
і. вічна тема кохання (кожен письменник висвітлює її по-своєму, кожна епоха по-своєму ставиться до цього питання; у шекспіра — синтез піднесеного всеосяжного почуття з життєлюбством неповторного земного кохання).
ц. кохання і ворожнеча — дві одвічні протилежності:
1.
кохання ромео і джульєтти — виклик усьому суспільству (непримиренні — родини монтеккі та капулетті; зустріч і кохання ромео і джульєтти — це воля бога, який хоче подолати ворожнечу родів; розуміння неможливості щастя і пристрасне бажання бути разом).
2. життя нічого не варте, якщо не
можна бути разом (випадкове вбивство, ромео необхідно покинути верону; джульєтта визнає за краще вмерти, ніж одружитися з нелюбом; змова джульєтти з чернецем лоренцо; ромео не може жити без коханої джульєтти і накладає на себе руки; без ромео і для джульєтти життя втрачає сенс; бути навіки з
коханим, поділити з ним його долю — в цьому вбачали свій обов'язок кожен з люблячих; кохання перемогло умовності життя, але щастя люблячих сердець можливе лише в потойбічному світі).
3. людські почуття значніші за середньовічні забобони (ворожнеча родин припинилась ціною трагічної
загибелі дітей; перемагає новий життєвий принцип — принцип миру, дружби, кохання).
iii. оптимістичний сенс трагедії "ромео і джульєтта" (обставини не знищили кохання; кохання приходить у світ, долає перешкоди і утверджує нові цінності; кохання перемагає смерть і ненависть).