Что, по предположению детей, должен был подарить им на Рожде- ство крёстный? Выбери варианты из списка. Сказочную крепость с нарядными солдатиками. Маленькие часики с золотыми стрелочками. Чудесный сад с озером. Гнедого коня для придворной конюшни.
Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в родині, "мізинчиком", її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А, граючись з іншими малими Хухами, радо приставала на всяку забавку, до якої її кликали. І ніколи ніхто не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи.
Коротко кажучи, це була дуже гарна Хушка, може, ліпша, як всі інші Хухи в тому лісі.
Звали її Моховинка.
Ми, люди, всіх Хух звемо просто Хухами, так само, як і вони кажуть на всіх нас просто Люди. А тим часом Хухи бувають різні. Ті, що живуть у лісі, звуться лісовими; ті, що по проваллях та скелях - печерницями; що понад річками та озерами - очеретянками; ті, що у високій траві та бур'янах - бур'янками. Бувають ще: степовички, байрачні, левадні. Тільки немає болотянок, бо всі Хухи, як котики, не люблять вогкого.
Моховинка була зроду лісовою Хухою. Й не тільки лісовою, а ще й боровинкою, бо народилася вона у густому-густому старому бору, де споконвіку жив увесь її славний рід. Відомо ж бо, що Хухи з роду в рід живуть по одних і тих самих місцях. Переселяються ж тоді, коли щось зруйнує милу їм їхню батьківщину.
А це буває дуже, дуже тяжко, й вони гірко плачуть. Правда, люди здебільшого того плачу не розуміють, думають, що то стогне вітер, чи скриплять дерева в лісі, або пищать миші в полі. Бо ж люди дуже рідко помічають та розуміють чужі сльози...
Однак тому великому бору, в якім жила Моховинка, нічого не загрожувало. Лісник доглядав, щоб ніхто не кинув сірничка, хлопці глибоко всередину ходити боялися, рубали ж ліс тільки невеликими частками, й він швидко виростав знову.
В тім бору, між корінням великої сосни, зробила на осінь Моховинка собі хатку. Заблудити вона не могла ніколи, бо ту сосну легко було впізнати: на прикорні вона ділиться на три товстих стовбури. Моховинка заложила всі дірки сосновими галузками, а щілини й ізокола, й зсередини - м'яким зеленим мохом.
Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалову квіточку - "братки". Та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки.
Первый тип сочинения – это сочинение на лингвистическую тему. Вам необходимо раскрыть смысл того или иного высказывания известного ученого и прокомментировать его слова, приведя для доказательства данного тезиса 2 примера-аргумента из прочитанного текста. Цель написания сочинения-рассуждения на лингвистическую тему (15.1.): 1) раскрыть понимание содержания приведённой в задании цитаты лингвистического характера; 2) убедить в своей правоте с подобранных из текста примеров-аргументов, указав их роль в тексте. Композиция (план) сочинения-рассуждения на лингвистическую тему. I. Вступление: введение предложенной в задании цитаты, выражение согласия с компетентным мнением учёного-лингвиста (писателя, поэта, филолога, философа). II. Основная часть: 1) теоретическое рассуждение, т.е. краткий комментарий к цитате (понимание смысла); 2) доказательства (аргументы; языковой материал только из предложенного текста): а) пример 1, соответствующий теоретическому рассуждению и иллюстрирующий языковое явление, его роль в тексте; б) пример 2 и его роль в тексте. III. Заключение (вывод). Заключение так же, как и вступление, не должно превышать по объёму основную часть сочинения. Задача заключения - подвести итог, обобщить сказанное. Вывод должен быть логически связан с предыдущим изложением и не должен противоречить по смыслу тезису и аргументам. Каждая часть сочинения пишется с красной строки. Помните, что изложение и сочинение будут проверять эксперты. Поэтому необходимо писать не только ГРАМОТНО, но и АККУРАТНО, РАЗБОРЧИВО, чтобы написанное можно было прочитать без труда. Примерный алгоритм написания сочинения-рассуждения на лингвистическую тему.
Відповідь:
на була останньою.
Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в родині, "мізинчиком", її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А, граючись з іншими малими Хухами, радо приставала на всяку забавку, до якої її кликали. І ніколи ніхто не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи.
Коротко кажучи, це була дуже гарна Хушка, може, ліпша, як всі інші Хухи в тому лісі.
Звали її Моховинка.
Ми, люди, всіх Хух звемо просто Хухами, так само, як і вони кажуть на всіх нас просто Люди. А тим часом Хухи бувають різні. Ті, що живуть у лісі, звуться лісовими; ті, що по проваллях та скелях - печерницями; що понад річками та озерами - очеретянками; ті, що у високій траві та бур'янах - бур'янками. Бувають ще: степовички, байрачні, левадні. Тільки немає болотянок, бо всі Хухи, як котики, не люблять вогкого.
Моховинка була зроду лісовою Хухою. Й не тільки лісовою, а ще й боровинкою, бо народилася вона у густому-густому старому бору, де споконвіку жив увесь її славний рід. Відомо ж бо, що Хухи з роду в рід живуть по одних і тих самих місцях. Переселяються ж тоді, коли щось зруйнує милу їм їхню батьківщину.
А це буває дуже, дуже тяжко, й вони гірко плачуть. Правда, люди здебільшого того плачу не розуміють, думають, що то стогне вітер, чи скриплять дерева в лісі, або пищать миші в полі. Бо ж люди дуже рідко помічають та розуміють чужі сльози...
Однак тому великому бору, в якім жила Моховинка, нічого не загрожувало. Лісник доглядав, щоб ніхто не кинув сірничка, хлопці глибоко всередину ходити боялися, рубали ж ліс тільки невеликими частками, й він швидко виростав знову.
В тім бору, між корінням великої сосни, зробила на осінь Моховинка собі хатку. Заблудити вона не могла ніколи, бо ту сосну легко було впізнати: на прикорні вона ділиться на три товстих стовбури. Моховинка заложила всі дірки сосновими галузками, а щілини й ізокола, й зсередини - м'яким зеленим мохом.
Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалову квіточку - "братки". Та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки.
Цель написания сочинения-рассуждения на лингвистическую тему (15.1.):
1) раскрыть понимание содержания приведённой в задании цитаты лингвистического характера;
2) убедить в своей правоте с подобранных из текста примеров-аргументов, указав их роль в тексте.
Композиция (план) сочинения-рассуждения на лингвистическую тему.
I. Вступление: введение предложенной в задании цитаты, выражение согласия с компетентным мнением учёного-лингвиста (писателя, поэта, филолога, философа).
II. Основная часть:
1) теоретическое рассуждение, т.е. краткий комментарий к цитате (понимание смысла);
2) доказательства (аргументы; языковой материал только из предложенного текста):
а) пример 1, соответствующий теоретическому рассуждению и иллюстрирующий языковое явление, его роль в тексте;
б) пример 2 и его роль в тексте.
III. Заключение (вывод).
Заключение так же, как и вступление, не должно превышать по объёму основную часть сочинения. Задача заключения - подвести итог, обобщить сказанное. Вывод должен быть логически связан с предыдущим изложением и не должен противоречить по смыслу тезису и аргументам. Каждая часть сочинения пишется с красной строки.
Помните, что изложение и сочинение будут проверять эксперты. Поэтому необходимо писать не только ГРАМОТНО, но и АККУРАТНО, РАЗБОРЧИВО, чтобы написанное можно было прочитать без труда.
Примерный алгоритм написания сочинения-рассуждения на лингвистическую тему.