Кристина Нестлінґер - австрійська дитяча письменниця. Автор більше сотні книг для дітей та підлітків, лауреат багатьох премій. Книжки Нестлігер перекладені на 38 мов, у тому числі й на українську.
Крістіне Нестлінгер закінчила середню школу з гуманітарним ухилом, потім вчилася у Віденській Академії мистецтв. У молодості Кристина Нестлінгер не думала про письменницьку кар'єру, вона займалася графікою та ілюструвала книжки для дорослих. Потім графіку довелося відкласти: треба було дбати про маленьких дочок Крістіану і Барбару.
Кристина стала малювати для них серію картинок про Фредеріку, неслухняну дівчину з червоними, як сік малини, волоссям і вигадувати про неї забавні історії. Коли доньки підросли, на кухні поставили друкарську машинку: Кристина хотіла записати все, що вона вигадує.
Так в 1970 році виникла книга «Рудоволоса Фредеріка». Нестлінгер принесла її у видавництво разом з ілюстраціями. Книгу відразу опублікували, але оформляв її інший художник, видавцям не сподобалися картинки. За «Фредеріку» письменниця отримала приз Фрідріха Бедекера.
Після другої книги Нестлінгер вирішила всерйоз зайнятися літературою. Дочки ходили до школи, а вона писала, намагаючись проводити за роботою не менше десяти годин на день.
Діапазон її творчості надзвичайно широкий: вірші, оповідання для найменших, пародії на комікси, детективи, фантастичні повісті, літературні казки. Герої книг Кристини Нестлінгер — звичайні сучасні діти. Вони живуть не в ізольованому літературному світі, а по сусідству з нами, і, якщо постаратися, їх напевно можна зустріти.
У персонажах Нестлінгер читачі впізнають самих себе: недосконалих, які помиляються, шукають виходу, що живуть нормальним життям з радощами і негараздами. Її герої часто бувають товстими, противними, нахабними і боязкими. Діти можуть жахливо розлютитися, почати грубити і хуліганити. Але це тому, що «життя стає все поганішим», як каже Софі, героїня книги «Мене називають мурахоїдом».
Письменниця вважає, що у непослуху дітей найбільше винні дорослі. Вона розповідає не лише про дітей, а й про їх нервових матерів, безпорадних вчителів і про їхніх батьків, які завжди зайняті роботою. Найбільше їй не до душі дорослі, які забули своє дитинство, домашні тирани.
Нестлінгер згадує, що була «неорганізованою і буйною дитиною», викидала книги для зразкових дівчаток і вигадувала свої власні історії про Конрада, дитину з консервної бляшанки. Або про Хюго — дитину, яка ніяк не хотіла ставати дорослою.
Вона — лауреат більш ніж 30 літературних премій, серед них — Медаль Ганса Крістіана Андерсена. У 2003 році Нестлінгер стала першим лауреатом премії пам'яті Астрід Ліндгрен.
Лев Николаевич Толстой - великий русский писатель. Он написал рассказ "После бала" уже будучи глубоким стариком, где поведал историю несчастной любви молодого человека. В основе рассказа - реальный случай, произошедший с братом Сергеем, который был влюблюн в Варвару Андреевну Корейш.
В этом произведении меня привлек полковник - Петр Владиславович. Вначале мы встречаемся с ним на балу, где узнаем, что он отец Вареньки, милой девушки, в которую был влюблен главный герой. Полковник кажется нам добрым и дрюжелюбным человеком, выглядит он подстать своему чину:"Отец Вареньки был очень красивый, статный, высокий и свежий старик. Лицо у него было очень румяное, с белыми...подвитыми усами, белыми же, подведенными к усам бакенбардами и с зачесанными вперед височками, и та же ласковая радостная улыбка, как и у дочери, была в его блестящих глазах и губах. Сложен он был прекрасно, с широкой, небогато украшенной орденами, выпячивающейся по-военному грудбю, с сильными плечами и длинными, стройными ногами".
Кристина Нестлінґер - австрійська дитяча письменниця. Автор більше сотні книг для дітей та підлітків, лауреат багатьох премій. Книжки Нестлігер перекладені на 38 мов, у тому числі й на українську.
Крістіне Нестлінгер закінчила середню школу з гуманітарним ухилом, потім вчилася у Віденській Академії мистецтв. У молодості Кристина Нестлінгер не думала про письменницьку кар'єру, вона займалася графікою та ілюструвала книжки для дорослих. Потім графіку довелося відкласти: треба було дбати про маленьких дочок Крістіану і Барбару.
Кристина стала малювати для них серію картинок про Фредеріку, неслухняну дівчину з червоними, як сік малини, волоссям і вигадувати про неї забавні історії. Коли доньки підросли, на кухні поставили друкарську машинку: Кристина хотіла записати все, що вона вигадує.
Так в 1970 році виникла книга «Рудоволоса Фредеріка». Нестлінгер принесла її у видавництво разом з ілюстраціями. Книгу відразу опублікували, але оформляв її інший художник, видавцям не сподобалися картинки. За «Фредеріку» письменниця отримала приз Фрідріха Бедекера.
Після другої книги Нестлінгер вирішила всерйоз зайнятися літературою. Дочки ходили до школи, а вона писала, намагаючись проводити за роботою не менше десяти годин на день.
Діапазон її творчості надзвичайно широкий: вірші, оповідання для найменших, пародії на комікси, детективи, фантастичні повісті, літературні казки. Герої книг Кристини Нестлінгер — звичайні сучасні діти. Вони живуть не в ізольованому літературному світі, а по сусідству з нами, і, якщо постаратися, їх напевно можна зустріти.
У персонажах Нестлінгер читачі впізнають самих себе: недосконалих, які помиляються, шукають виходу, що живуть нормальним життям з радощами і негараздами. Її герої часто бувають товстими, противними, нахабними і боязкими. Діти можуть жахливо розлютитися, почати грубити і хуліганити. Але це тому, що «життя стає все поганішим», як каже Софі, героїня книги «Мене називають мурахоїдом».
Письменниця вважає, що у непослуху дітей найбільше винні дорослі. Вона розповідає не лише про дітей, а й про їх нервових матерів, безпорадних вчителів і про їхніх батьків, які завжди зайняті роботою. Найбільше їй не до душі дорослі, які забули своє дитинство, домашні тирани.
Нестлінгер згадує, що була «неорганізованою і буйною дитиною», викидала книги для зразкових дівчаток і вигадувала свої власні історії про Конрада, дитину з консервної бляшанки. Або про Хюго — дитину, яка ніяк не хотіла ставати дорослою.
Вона — лауреат більш ніж 30 літературних премій, серед них — Медаль Ганса Крістіана Андерсена. У 2003 році Нестлінгер стала першим лауреатом премії пам'яті Астрід Ліндгрен.
моё собственное сочинение. второго такого нет)
Лев Николаевич Толстой - великий русский писатель. Он написал рассказ "После бала" уже будучи глубоким стариком, где поведал историю несчастной любви молодого человека. В основе рассказа - реальный случай, произошедший с братом Сергеем, который был влюблюн в Варвару Андреевну Корейш.
В этом произведении меня привлек полковник - Петр Владиславович. Вначале мы встречаемся с ним на балу, где узнаем, что он отец Вареньки, милой девушки, в которую был влюблен главный герой. Полковник кажется нам добрым и дрюжелюбным человеком, выглядит он подстать своему чину:"Отец Вареньки был очень красивый, статный, высокий и свежий старик. Лицо у него было очень румяное, с белыми...подвитыми усами, белыми же, подведенными к усам бакенбардами и с зачесанными вперед височками, и та же ласковая радостная улыбка, как и у дочери, была в его блестящих глазах и губах. Сложен он был прекрасно, с широкой, небогато украшенной орденами, выпячивающейся по-военному грудбю, с сильными плечами и длинными, стройными ногами".
лень писать дальше. осталось только сравнить