Жанр (від фр. genre — «манера, різновид») у мистецтвознавстві — рід твору, що характеризується сукупністю формальних і змістовних особливостей. У кожній області художньої діяльності жанрова диференціація особлива залежно від специфіки виду мистецтва: такий жанровий ряд, як «побутовий жанр — портрет — пейзаж — натюрморт», властивий живопису і неможливий в музиці, літературі і кіномистецтві;
Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.
Объяснение:
Стиль мо́влення — це сукупність мовних засобів для вираження думок, об'єднаних змістом і цілеспрямованістю висловлювання. Стиль мовлення характеризується добиранням таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найкраще відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Стилі мовлення вивчає стилістика, один з розділів мовознавства.
Життєвий досвід Дж. Свіфта, який знайшов відображення в романі "Мандри... Гуллівера". (Відомий англійський письменник-сатирик Дж. Свіфт (1667-1745) здобув богословську освіту, декілька років був священиком, активно займався політичною діяльністю. Служив особистим секретарем багатого вельможі й дипломата Вільяма Темпля. У його будинку Дж. Свіфт мав змогу гати життя політиків і дипломатів. За дорученням Темпля бував навіть у королеви Англії Анни. Після смерті Темпля повертається до Ірландії, де одержав парафію в маленькому містечку. Через деякий час, виступивши у пресі з блискучими сатирами та памфлетами, занурюється у вир політичної боротьби.)
ІІ. Літературна спадщина Дж. Свіфта, (Сатирик, публіцист і поет, Дж. Свіфт увійшов в історію літератури передусім як автор роману "Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів". Роман вийшов друком 1726 р. Працював над ним письменник протягом десяти років. У романі казкові форми та фантастичні ситуації майстерно поєднані з реальними деталями.)
ІІІ. Сатиричне змалювання державного устрою, законів та звичаїв Ліліпутії.
1. Фантастична зустріч Гуллівера з мешканцями Ліліпутії. (Головний герой твору Гуллівер на борту судна "Антилопа" відплив із Брістоля у південні моря. Під час подорожі корабель потрапляє у зону шторму та розбивається. Гуллівер, рятуючи життя, довго пливе й виходить на берег у фантастичній країні ліліпутів. Маленькі люди зустрічають Гуллівера насторожено, але досить приязно: годують, надають житло. Йому прислуговують шістсот ліліпутів, триста кравців шиють для нього одяг, шестеро найвидатніших учених навчають його ліліпутської мови.)
Лемюель Гуллівер — проста людина, хірург і батько сімейства, несподівано круто змінює своє життя — відправляється у морську подорож спочатку, як судновий лікар, а потім як капітан декількох кораблів. Гуллівер постає і як персонаж — «мандрівник», і як оповідач, присутність якого зв'язує чотири частини роману.
Новелла А. А. Бестужева-Марлинского называется "Вечер на бивуаке", так как этим вечером происходит значительное событие: за котороткое время между перестрелками офицер Мечин рассказывает трагические события своей жизни.
Все рассказы военных посвящены мирным проблемам, потому что они устали от войны. Они наслаждаются коротким затишьем и вспоминают случаи из мирной жизни.
Тема дружбы раскрывается через образ Владова. Он настоящий друг: пытается предупредить Мечина о том, что он выбрал "не ту" женщину, не даёт ему убить соперника на дуэли, отдаёт ему медальон Софии.
Тема любви раскрывается через трагические отношения Мечина и Софии. С его стороны это была настоящая любовь, ради этой женщины он жертвовал своей жизнью. Даже её предательство не смогло разрушить его чувства к ней.
Мечин решается рассказать о своей трагичной любви, чтобы предостеречь от подобных ошибок молодого влюблённого офицера.
Медальон является символом любви. София отдаёт его (то есть свою любовь) циничному и расчётливому человеку, который проигрывает его Владову — это показывает его отношение к Софии. Позже медальон попадает к Мечину и его от смерти. Это говорит о том, что медальон изначально должен был принадлежать ему, как и любовь Софии.
Жанр (від фр. genre — «манера, різновид») у мистецтвознавстві — рід твору, що характеризується сукупністю формальних і змістовних особливостей. У кожній області художньої діяльності жанрова диференціація особлива залежно від специфіки виду мистецтва: такий жанровий ряд, як «побутовий жанр — портрет — пейзаж — натюрморт», властивий живопису і неможливий в музиці, літературі і кіномистецтві;
Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.
Объяснение:
Стиль мо́влення — це сукупність мовних засобів для вираження думок, об'єднаних змістом і цілеспрямованістю висловлювання. Стиль мовлення характеризується добиранням таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найкраще відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Стилі мовлення вивчає стилістика, один з розділів мовознавства.
Життєвий досвід Дж. Свіфта, який знайшов відображення в романі "Мандри... Гуллівера". (Відомий англійський письменник-сатирик Дж. Свіфт (1667-1745) здобув богословську освіту, декілька років був священиком, активно займався політичною діяльністю. Служив особистим секретарем багатого вельможі й дипломата Вільяма Темпля. У його будинку Дж. Свіфт мав змогу гати життя політиків і дипломатів. За дорученням Темпля бував навіть у королеви Англії Анни. Після смерті Темпля повертається до Ірландії, де одержав парафію в маленькому містечку. Через деякий час, виступивши у пресі з блискучими сатирами та памфлетами, занурюється у вир політичної боротьби.)
ІІ. Літературна спадщина Дж. Свіфта, (Сатирик, публіцист і поет, Дж. Свіфт увійшов в історію літератури передусім як автор роману "Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів". Роман вийшов друком 1726 р. Працював над ним письменник протягом десяти років. У романі казкові форми та фантастичні ситуації майстерно поєднані з реальними деталями.)
ІІІ. Сатиричне змалювання державного устрою, законів та звичаїв Ліліпутії.
1. Фантастична зустріч Гуллівера з мешканцями Ліліпутії. (Головний герой твору Гуллівер на борту судна "Антилопа" відплив із Брістоля у південні моря. Під час подорожі корабель потрапляє у зону шторму та розбивається. Гуллівер, рятуючи життя, довго пливе й виходить на берег у фантастичній країні ліліпутів. Маленькі люди зустрічають Гуллівера насторожено, але досить приязно: годують, надають житло. Йому прислуговують шістсот ліліпутів, триста кравців шиють для нього одяг, шестеро найвидатніших учених навчають його ліліпутської мови.)
Лемюель Гуллівер — проста людина, хірург і батько сімейства, несподівано круто змінює своє життя — відправляється у морську подорож спочатку, як судновий лікар, а потім як капітан декількох кораблів. Гуллівер постає і як персонаж — «мандрівник», і як оповідач, присутність якого зв'язує чотири частини роману.
ВИБАЧАЙ ШОСТЕ НЕ ЗНАЮ
❤❤❤❤❤
Новелла А. А. Бестужева-Марлинского называется "Вечер на бивуаке", так как этим вечером происходит значительное событие: за котороткое время между перестрелками офицер Мечин рассказывает трагические события своей жизни.
Все рассказы военных посвящены мирным проблемам, потому что они устали от войны. Они наслаждаются коротким затишьем и вспоминают случаи из мирной жизни.
Тема дружбы раскрывается через образ Владова. Он настоящий друг: пытается предупредить Мечина о том, что он выбрал "не ту" женщину, не даёт ему убить соперника на дуэли, отдаёт ему медальон Софии.
Тема любви раскрывается через трагические отношения Мечина и Софии. С его стороны это была настоящая любовь, ради этой женщины он жертвовал своей жизнью. Даже её предательство не смогло разрушить его чувства к ней.
Мечин решается рассказать о своей трагичной любви, чтобы предостеречь от подобных ошибок молодого влюблённого офицера.
Медальон является символом любви. София отдаёт его (то есть свою любовь) циничному и расчётливому человеку, который проигрывает его Владову — это показывает его отношение к Софии. Позже медальон попадает к Мечину и его от смерти. Это говорит о том, что медальон изначально должен был принадлежать ему, как и любовь Софии.
Объяснение:
В новелле утверждаются идеалы любви и дружбы.