Здавалося б,дарувати радість іншим -що може бути простіше?А от чи вмієш ти це робити? Для кожної людини відчуття радості є цілком індивідуальним і відмінним від інших.Те,що одному радісно,весело і смішно, іншого може навіть образити!Тому, коли хочеш зробити комусь приємне,принести радісні моменти,проаналізуй, чи немає у твоїх словах і діях нічого образливого,зверхнього. Але якщо у тебе все ж вийшло і ти зміг подарувати близькій тобі людині радість,то ти й сам стаєш щасливішим,адже що може бути приємнішим, ніж вогник радості в очах небайдужої тобі людини?
Адже це не вимагає від людини жодних надприродних зусиль. Усього навсього необхідно лише слідувати за велінням свого серця і, роблячи щось хороше, думати про те, як приємно це буде для іншої людини.
Робити добро – це до літній людині перейти через дорогу, це заступитися за того, над ким знущаються. Зробити добру справу – це до людині, яка послизнулася, піднятися, це зняти з дерева злякане кошенятко чи нагодувати бездомну тварину. Доброта – це поклик душі, коли ти просто не можеш вчинити інакше, окрім як до своєму другові, батькам, а навіть і просто сторонній людині, якій потрібна до
Здавалося б,дарувати радість іншим -що може бути простіше?А от чи вмієш ти це робити? Для кожної людини відчуття радості є цілком індивідуальним і відмінним від інших.Те,що одному радісно,весело і смішно, іншого може навіть образити!Тому, коли хочеш зробити комусь приємне,принести радісні моменти,проаналізуй, чи немає у твоїх словах і діях нічого образливого,зверхнього. Але якщо у тебе все ж вийшло і ти зміг подарувати близькій тобі людині радість,то ти й сам стаєш щасливішим,адже що може бути приємнішим, ніж вогник радості в очах небайдужої тобі людини?
Адже це не вимагає від людини жодних надприродних зусиль. Усього навсього необхідно лише слідувати за велінням свого серця і, роблячи щось хороше, думати про те, як приємно це буде для іншої людини.
Робити добро – це до літній людині перейти через дорогу, це заступитися за того, над ким знущаються. Зробити добру справу – це до людині, яка послизнулася, піднятися, це зняти з дерева злякане кошенятко чи нагодувати бездомну тварину. Доброта – це поклик душі, коли ти просто не можеш вчинити інакше, окрім як до своєму другові, батькам, а навіть і просто сторонній людині, якій потрібна до
По Гоголю, Петербург – город разрушения, обмана,
жестокости и одиночества.
Петербург ломает жизни, он безразличен к "маленькому человеку",
использует его, а затем выбрасывает, как мусор, отработанный
материал.
Две повести из данного цикла-"Портрет" и «Невский проспект".
Первая повесть показывает, что за блеском, роскошью,
ежеминутным праздником скрывается боль, разочарование,
поругание всего самого святого.
Невский проспект становится символом лжи, обмана,
дьявольской силы, убивающей человека.
Два героя повести противопоставлены друг другу.
Художник Пискарев, человек тонко чувствующий
увидеть и оценить прекрасное, влюбляется в красивейшую девушку.
Ее внешность – образец чистоты, невинности, свежей
прелести, образец прекрасного:"… рука ее
(создатель, какая чудесная рука!) упала на колени,…
и платье под нею, казалось, стало дышать музыкою,
и тонкий сиреневый цвет его еще виднее означал яркую
белизну этой прекрасной руки".
Но это прелестное создание оказывается… продажной женщиной.
Гоголь показывает, что Петербург развращает молодые души,
убивает в них человеческое:" Боже! в этих словах выразилась вся
низкая, вся презренная жизнь, - жизнь, исполненная пустоты
и праздности, верных спутников разврата".
Избранница Пискарева не жаждет планы которого
строил художник. Он мечтал вырвать эту девушку из ее
порочной жизни.
Пискарев мечтал жениться на ней, вернуть ее к настоящей
жизни, которую она заслуживает, и подарить миру ее красоту,
чистоту, прелесть души. Но девушку вполне устраивает ее
образ жизни, ни о чем другом она и не мечтает.
Осознание этого убивает Пискарева.
Вернувшись домой от своей возлюбленной, он умирает,
разочарованный и поруганный.
Неслучайно встреча с этой девушкой произошла у героя именно
на Невском проспекте, где все лживо, порочно, грязно.
Писатель подчеркивает, что никому не было дела до жизни
этого талантливого художника, никому не было дела и до его смерти:
"Никто не поплакал над ним; никого не видно было возле его
бездушного трупа, кроме обыкновенной фигуры квартального
надзирателя и равнодушной мины городового лекаря".
Параллельно ведущийся рассказ о двух героях, противоположных
по характеру и судьбе читателю лучше понять
противоречивость самого Невского проспекта.
Комичная ситуация, в которую попал поручик Пирогов,
противопоставляется трагичности судьбы бедняги Пискарева.
Точно так же и комическая пошлость утреннего проспекта
сочетается с вечерней, трагической пошлостью, с обманом,
ведь "он лжет во всякое время, этот Невский проспект,
но более всего тогда, когда ночь сгущенною массою
наляжет на него..."
Объяснение: