Что запоминалось тебе из рассказов писателей об их пути в литературу о том как они создают свои произведения?Кто из них утверждал что не придумывает а берёт сюжеты и характеры из жизни?А кому принадлежат слова о том что никакой правды не бывает без выдумки?
Порівняльна характеристика образів Ахілла та Гектора
Твір розміщено в твір з літератури 6 клас від Tvir в Вторник 23 ноября
Перш ніж ми почнемо осмислювати кульмінаційний епізод поеми «Іліада» — «Двобій Ахілла і Гектора», простежимо за повним текстом, що передувало поєдинку, як готувались до нього герої. Почнемо з Гектора. Гектор людяний. Він ні разу косо не глянув на Єлену, а це ж вона винна у всіх бідах троянців, не дорікнув їй гірким словом. І до брата свого Паріса, винуватця Троянської війни, він не відчуває ненависті. Він досадує на недолугість та зніженість Паріса й кидає йому в обличчя гіркі докори. Але варто Парісові визнати його, Гектора, правоту й просити пробачення, як гнів Гектора охолоджується, і він готовий вже усе простити Парісу. Він люблячий чоловік і батько.
Таким є Гектор. І ось настав його останній час. Охоплені панікою троянці тікають у місто, поспіхом закривши ворота, вони забувають про Гектора. Він один залишається за стінами міста, один перед величезним скупченням ворогів. Здригнулося серце Гектора, і злякався він на мить Ахіллеса! Те, що Гектор спочатку тікає від могутнього Ахілла, аж ніяк не свідчить про його боягузтво, просто на Олімпі ще остаточно не вирішена доля героїв. Ще не настав час їм боротися. За бігом героїв гають зі стін обложеного міста усі троянці, серед яких ми бачимо Пріама, Гекторового батька, що вмивається гіркими слізьми, й усі боги дивились на них. Добросердий Зевс співчуває Гекторові й уже був готовий визволити його з біди, але втручається Афіна й нагадує володареві Олімпу, що здавна доля накреслила людям «печальну смерть». І Зевс прискорює криваву розв’язку…
Як життя людей, так і вчинки богів, за уявою стародавніх греків, знаходились в руках Долі. І Зевс не може їй опиратись, він також виконує те, що йому визначено Долею — вирішувати питання життя і смерті людей, кидаючи жереб на терези.
У словах Гектора немає зневаги, зверхності. Він звертається як рівний до рівного. Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника ___ «Гекторе клятий», «як між вовками й ягнятами згоди ніколи не буде»(з ким себе асоціює Ахілл?), гнів і «сум мій по друзях моїх, повбиваних лютим тобою!» рухають Ахіллом (хіба він сам менш лютий, ніж Гектор?)
Як епічний автор, Гомер намагається не висловлювати відкрито ні співчуття, ні давати оцінку діям і словам героїв, він все пов’язує із волею богів. Але нехай уже не без броні, не без слави загину, Діло зробивши велике, щоб знали про нього й потомки!»
Для Гектора — «Там лиш, де кості ключиці поєднують шию з плечима, Горло біліло, найшвидше душі там сягає загибель… «Для Ахілла єдиним його вразливим місцем була п’ята.) Чи знав Гектор про слабке місце Ахілла? Чому тоді він не скористався цим знанням? Визначеною була в цьому поєдинку саме смерть Гектора, і він, це розуміючи, все одно зустрічає свій останній час лицем до свого супротивника.
Можливо, тому, що поєдинок Ахілла з Гектором виглядав би жахливим убивством, оскільки перед ним троянець поставав абсолютно незахищеним, беззбройним, вразливим.
Гадаємо, що головна провина Ахілла полягає у втраті почуття міри. У давніх греків існувала одна із найважливіших заповідей і життя, і мистецтва — почуття міри. Будьяке перебільшення, будьякий вихід за межі міри обертається бідою Ахілл постійно порушує кордони. Він надміру любить надміру ненавидить, надміру гнівається, ображається, здійснює помсту. Вірогідно, у цьому й полягає його трагічна провина. Він нетерпеливий, дражливий, нестримний у своєму роздратуванні. Навіть найближчий до нього Патрокл побоювався запальності Ахілла та його гнівливості.
І Гектор, і Ахілл — кращі з кращих серед учасників Троянської війни Обидва сильні, мужні, витривалі, істинні воїни, прекрасно володіють всіма видами тогочасної зброї. Не випадково Гомер по черзі називає їх «богорівними» Проте головною відмінністю є надзвичайна людяність порядність Гектора та надмірна гнівливість і жорстокість Ахілла.
Ездок запоздалый, с ним сын молодой.
К отцу, весь издрогнув, малютка приник;
Обняв, его держит и греет старик.
«Дитя, что ко мне ты так робко прильнул?» —
«Родимый, лесной царь в глаза мне сверкнул:
Он в темной короне, с густой бородой». —
«О нет, то белеет туман над водой».
«Дитя, оглянися; младенец, ко мне;
Веселого много в моей стороне:
Цветы бирюзовы, жемчужны струи;
Из золота слиты чертоги мои».
«Родимый, лесной царь со мной говорит:
Он золото, перлы и радость сулит». —
«О нет, мой младенец, ослышался ты:
То ветер, проснувшись, колыхнул листы».
«Ко мне, мой младенец; в дуброве моей
Узнаешь прекрасных моих дочерей:
При месяце будут играть и летать,
Играя, летая, тебя усыплять».
«Родимый, лесной царь созвал дочерей:
Мне, вижу, кивают из темных ветвей». —
«О нет, все спокойно в ночной глубине:
То ветлы седые стоят в стороне».
«Дитя, я пленился твоей красотой:
Неволей иль волей, а будешь ты мой». —
«Родимый, лесной царь нас хочет догнать;
Уж вот он: мне душно, мне тяжко дышать».
Ездок оробелый не скачет, летит;
Младенец тоскует, младенец кричит;
Ездок погоняет, ездок доскакал...
В руках его мертвый младенец лежал.
так