У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…
«Белые ночи» Ф.М.Достоевского были написаны писателем в сентябре-ноябре 1848 года. Это одно из самых поэтичных произведений писателя, созданное на основе его первого и навсегда оставшегося в сердце впечатления от Петербурга. Своего главного героя автор представляет на фоне летнего ночного города, который кажется намного спокойнее и «дружелюбнее», чем яркий дневной Петербург.Тема повести «Белые ночи» - стремление к красоте, гармонии, счастью и невозможность, прозрачность этого счастья. Бедный, одинокий мечтатель, живущий в выдуманном и прекрасном мире, не может найти своего места в окружающей действительности. Любовь его к милой девушке Настеньке была точно «луч солнца», который «внезапно выглянул из-за тучи, опять спрятался под дождевое облако».В основе сюжета повести лежит случайная встреча мечтателя с девушкой, которая готова его выслушать. Он сразу же раскрывает ей все о себе, о своей однообразной жизни. Она отвечает ему взаимностью, и мечтатель незаметно для себя влюбляется все сильнее и сильнее в Настеньку. И вот, когда мечтатель и Настенька признались друг другу в своих чувствах, появляется третий герой, с которым остается девушка. И мечтатель устроить ее счастье, не задумываясь над своим будущим.Анализ «Белые ночи»По жанру эта повесть представляет собой череду эпизодов, следующих один за другим, в которых описываются душевные состояния героя. Мечтатель меряет этот свой самый счастливый отрезок жизни ночами, отсюда и разделение произведения не на главы, а на ночи. Композиция построена так, что повторяющееся слово «до завтра» выступает как олицетворение будущего, надежды на счастье. В повести «Белых ночей» очень много художественных приемов. Автор часто использует прием параллелизма: почти каждая глава начинается с описания природы, и мы заранее можем знать, как закончится эта глава, печально или весело. Трогательность, очарование пейзажа лучше понять нежную, чуткую душу героя.Эта повесть Ф.М.Достоевского наводит меня на мысль, что мечтатели все же одинокие и исключительные существа. С одной стороны таким людям интересней жить, потому что они в чем-то намного сильней чувствуют мир. Но с другой стороны, попадая в этот реальный мир, мечтатели отвергаются им.
У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…
«Белые ночи» Ф.М.Достоевского были написаны писателем в сентябре-ноябре 1848 года. Это одно из самых поэтичных произведений писателя, созданное на основе его первого и навсегда оставшегося в сердце впечатления от Петербурга. Своего главного героя автор представляет на фоне летнего ночного города, который кажется намного спокойнее и «дружелюбнее», чем яркий дневной Петербург.Тема повести «Белые ночи» - стремление к красоте, гармонии, счастью и невозможность, прозрачность этого счастья. Бедный, одинокий мечтатель, живущий в выдуманном и прекрасном мире, не может найти своего места в окружающей действительности. Любовь его к милой девушке Настеньке была точно «луч солнца», который «внезапно выглянул из-за тучи, опять спрятался под дождевое облако».В основе сюжета повести лежит случайная встреча мечтателя с девушкой, которая готова его выслушать. Он сразу же раскрывает ей все о себе, о своей однообразной жизни. Она отвечает ему взаимностью, и мечтатель незаметно для себя влюбляется все сильнее и сильнее в Настеньку. И вот, когда мечтатель и Настенька признались друг другу в своих чувствах, появляется третий герой, с которым остается девушка. И мечтатель устроить ее счастье, не задумываясь над своим будущим.Анализ «Белые ночи»По жанру эта повесть представляет собой череду эпизодов, следующих один за другим, в которых описываются душевные состояния героя. Мечтатель меряет этот свой самый счастливый отрезок жизни ночами, отсюда и разделение произведения не на главы, а на ночи. Композиция построена так, что повторяющееся слово «до завтра» выступает как олицетворение будущего, надежды на счастье. В повести «Белых ночей» очень много художественных приемов. Автор часто использует прием параллелизма: почти каждая глава начинается с описания природы, и мы заранее можем знать, как закончится эта глава, печально или весело. Трогательность, очарование пейзажа лучше понять нежную, чуткую душу героя.Эта повесть Ф.М.Достоевского наводит меня на мысль, что мечтатели все же одинокие и исключительные существа. С одной стороны таким людям интересней жить, потому что они в чем-то намного сильней чувствуют мир. Но с другой стороны, попадая в этот реальный мир, мечтатели отвергаются им.