Л.Н. Андреев поднимает в своем небольшом рассказе «Кусака» тему милосердия, сострадания. Изображая жизнь собаки, писатель заставляет людей задумываться над последствиями своих поступков, учит их человечности, милосердному отношению к людям.
Тема сострадания раскрывается в рассказе через образ Кусаки, изменившихся условий ее жизни с приездом летом дачников, отношения людей к бездомному существу. Часто люди обижают наиболее беззащитных. Например, один пьяный грязную и некрасивую собаку, но, когда та легла перед ним на спину, чтобы ее поласкали, пьяный человек «вспомнил все обиды, нанесенные ему добрыми людьми, почувствовал скуку и тупую злобу и с размаху ткнул ее в бок носком тяжелого сапога». Кусака «нелепо кувыркалась, неуклюже прыгала и вертелась вокруг самой себя», и эти действия собаки вызывали настоящий хохот у дачников, но люди не замечали «странной мольбы» в глазах собаки. Городская жизнь не согласуется, по мнению дачников, с дворовой собакой, поэтому внешне добрые люди остаются безучастными к дальнейшей судьбе Кусаки, остающейся одной на даче. И даже гимназистка Леля, так любившая собаку и просившая у матери взять ее с собой, «на вокзале… вспомнила, что не простилась с Кусакой». Ужасен и страшен вой обманутой в который раз собаки. «И тому, кто слышал этот вой, казалось, что это стонет и рвется к свету сама беспросветно-темная ночь, и хотелось в тепло, к яркому огню, к любящему женскому сердцу».
Тема сострадания раскрывается в рассказе через образ Кусаки, изменившихся условий ее жизни с приездом летом дачников, отношения людей к бездомному существу. Часто люди обижают наиболее беззащитных. Например, один пьяный грязную и некрасивую собаку, но, когда та легла перед ним на спину, чтобы ее поласкали, пьяный человек «вспомнил все обиды, нанесенные ему добрыми людьми, почувствовал скуку и тупую злобу и с размаху ткнул ее в бок носком тяжелого сапога». Кусака «нелепо кувыркалась, неуклюже прыгала и вертелась вокруг самой себя», и эти действия собаки вызывали настоящий хохот у дачников, но люди не замечали «странной мольбы» в глазах собаки. Городская жизнь не согласуется, по мнению дачников, с дворовой собакой, поэтому внешне добрые люди остаются безучастными к дальнейшей судьбе Кусаки, остающейся одной на даче. И даже гимназистка Леля, так любившая собаку и просившая у матери взять ее с собой, «на вокзале… вспомнила, что не простилась с Кусакой». Ужасен и страшен вой обманутой в который раз собаки. «И тому, кто слышал этот вой, казалось, что это стонет и рвется к свету сама беспросветно-темная ночь, и хотелось в тепло, к яркому огню, к любящему женскому сердцу».
Ідея — кохання – благотворна сила Ліричний герой по-справжньому кохає, відчуває внутрішнє пробудження, піднесення, жагу до життя Художні засоби «Сонет 61»
анафора: благословенні;
епітети: сяйливі очі, солодкий біль; метафори: лук Амура, серця рани; звертання; окличні речення Оксюморони: «Але ж муки ці солодкі…»; «Живлюща смерте…»; «Втіхо навісна…»; «Палаю в стужу…»; «В спеку весь дрижу…»
Протиставлення, оксюморони, риторичні запитання, риторичні окличні речення — дуже влучні, виразні художні засоби для відтворення почуттів, допомагають глибше розкрити суперечливість такого багатогранного почуття, як любов. Цей сонет своєрідна молитва душі й серця до коханої жінки. Петрарко сприймав любов, то як найвище благо, то як гріховне почуття. Ці суперечливі погляди на кохання позначилися на вірші. Кохання – це найвища цінність , а водночас і «солодкий біль», «серця рана». Але ліричний герой приймає все це й не відмовляється від кохання. Він по лицарські милується прекрасною Лаурою. Жодної зухвалої думки немає в нього. Це поклоніння коханій. Думки про кохану виливаються у гімн цьому високому почуттю. Він говорить про Лауру з піднесенням, схиляється перед нею. Композиція твору відтворює кохання дорогоцінне, крихке і милозвучне як кришталь. Воно прозоре, але може відтіняти різні барви, як грані кришталю. Це кохання нескінченне, як пісок, що відлічує нескінченність часу. Серце Петрарки обпалене вогнем кохання, покрите ранами благоговенними, тому увінчене трояндами кохання, які як стріли Амура пронизують його серце, але це не завдає йому смертельних ран, а наповнює солодким болем кохання.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/petrarka-sonet-61-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua