В произведении "Дубровский" выдающегося русского классика Александра Сергеевича Пушкина можно увидеть различные яркие образы и крестьян, и людей дворянского происхождения. Автор очень гордится людьми из народа, их духовностью и богатством внутреннего мира. Однако эти образы выписаны не так отчетливо, как образы дворян. Они, согласно видению автора, бывают двух типов.
К первому можно отнести благородных, образованных и честных людей, вроде Андрея Гавриловича Дубровского. Такие люди обладают множеством самых лучших человеческих качеств, за них не стыдно автору произведения. Такие люди - это цвет дворянства. Андрей Гаврилович - человек чести. Он обладает чувством справедливости и собственного достоинства, а к своим крепостным крестьянам он относится со всем уважением, считая их такими же людьми, как и дворяне.
Однако, к сожалению, не все дворянство богато такими людьми, как он. Существуют и такие, как Кирилла Петрович Троекуров - необразованный, однако богатый человек. Такое сочетание может дать лишь весьма пылкий нрав и множество пороков, таких как чревоугодие, пьянство, грубость и жестокий характер. Именно этот образ стал нарицательным, поскольку подобных ему троекуровых во все времена было великое множество.
Противопоставление этих двух ярких фигур в произведении дает некое ощущение противостояния добра и зла, которые данные образы олицетворяют в полной мере.
Владимир Дубровский также показан автором, как один из лучших представителей дворянства. Он благороден, всегда выступает на стороне справедливости и защиты прав человека. Кроме того, герой обладает большой чувствовать. Автор полностью поддерживает и разделяет все его мысли. На первый план в "Дубровском" выходят вопросы благородства как истинной черты, присущей настоящему представителю дворянского сословия.
К сожалению, жизнь расставила все так, что главному герою пришлось столкнуться с несправедливостью и стать разбойником. Однако, это не просто преступник, а именно благородный разбойник, жертвами которого становятся не все подряд, а только те, кто очень богат. При этом автор не критикует и не оценивает поступки Дубровского.
Произведение заставляет задуматься о многих жизненных вопросах: о чести, совести, благородстве, несправедливости, нравственности и многих других. В романе Пушкина "Дубровский" каждый найдет для себя что-то полезное и сделает свои собственные выводы.
Найбільш відома IV еклога збірки, де йдеться про чудесного новонародженого, який змінить цей світ і поверне на землю "золотий вік". Цей загадковий образ у наступні століття викликав чимало суперечок: У період середньовіччя вважалося, що Вергілій геніально передбачив появу Христа й панування християнської релігії у всьому світі, був оголошений "християнином до Христа". Це, по-перше, врятувало твори великого римського поета від знищення у період раннього середньовіччя, по-друге, зробило "золоту латину" офіційною мовою християнської церкви. Хоча, безумовно, Вергілій при написанні IV еклоги був далекий від будь-яких пророцтв. Сучасні вчені висувають більш прозаїчну версію: поет, підлещуючись до "сильних світу цього", говорить у піднесених тонах про народження дитини одного з двох претендентів — Асінія Полліона чи Октавіана Августа, дружини яких на той час були вагітні і ось-ось повинні були народити. Замість очікуваного сина у принцепса Октавіана народилася дочка Юлія, що ж стосується Асінія Полліона, то він виявився більш щасливим батьком, якому доля подарувала сина.
Після виходу "Буколік" Вергілій стає одним з найвідоміших і найпопулярніших римських поетів. Він входить до літературного кола, очолюваного Меценатом — близьким другом Октавіана Августа. Саме Октавіану та Меценату поет присвячує свій наступний твір — дидактичну поему "Георгіки", що писалася упродовж семи років (37-30 роки до н.е.).
Основна ідея твору — поетизація і, якоюсь мірою, пропаганда життя в сільській місцевості, ідеалізація сільськогосподарської праці. Тема, з одного боку, дуже близька світоглядові Вергілія — вихідця з провінції, з другого боку, дуже актуальна й корисна для держави та політики Октавіана Августа, який, значно скорочуючи римську армію, наділяв земельними ділянками колишніх солдат та офіцерів. Поема складається з чотирьох частин, присвячених основним видам сількогосподарської праці: землеробству, садівництву, виноградарству та бджолярству. Для написання поеми Вергілій використовує досвід попередньої художньої і спеціальної літератури, серед якої головне місце посідала поема грецького поета Гесіода "Труди і дні". У "Георгіках" людина представлена як частка природи, яка зобов'язана жити й працювати за її законами. Як дидактичний твір, що має загальнолюдську спрямованість, поема носить не тільки філософський, але і повчальний характер, бо містить чимало життєвих і господарських порад, що свідчать про любов і знання автором умов сільського життя, сільської праці. Головне для Вергілія — показати моральні й економічні переваги життя і праці на землі.
Найкращим твором Вергілія вважається епічна поема "Енеїда", написана на прохання самого Октавіана Августа. Робота над поемою почалася у 29 році до н.е. і продовжувалася до смерті поета. Написання поеми переслідувало кілька цілей: 1. Створити в римській літературі твір, подібний до героїчного епосу Гомера. 2. Художньо відтворити історію заснування войовничої держави — Риму. 3. Показати історію роду, до якого належав Октавіан, і довести божественне походження влади Октавіана Августа.
Вергілій повністю виконав усі завдання і створив найкращий твір римської літератури.
Для остаточного завершення "Енеїди" Вергілій подорожує місцями подій епосу — від Греції до Малої Азії. У дорозі п'ятдесятирічний поет захворює, повертається до Італії і помирає 21 листопада 19року до н. є., похований у Неаполі.
Объяснение:
По суті Вергілій зробив великий внесок в життя Риму своїми творами та ідеями.
(Переглянь біографію і вибери те що потрібне,
те що жирним шрифтом більше відповідає на твоє питання)
В произведении "Дубровский" выдающегося русского классика Александра Сергеевича Пушкина можно увидеть различные яркие образы и крестьян, и людей дворянского происхождения. Автор очень гордится людьми из народа, их духовностью и богатством внутреннего мира. Однако эти образы выписаны не так отчетливо, как образы дворян. Они, согласно видению автора, бывают двух типов.
К первому можно отнести благородных, образованных и честных людей, вроде Андрея Гавриловича Дубровского. Такие люди обладают множеством самых лучших человеческих качеств, за них не стыдно автору произведения. Такие люди - это цвет дворянства. Андрей Гаврилович - человек чести. Он обладает чувством справедливости и собственного достоинства, а к своим крепостным крестьянам он относится со всем уважением, считая их такими же людьми, как и дворяне.
Однако, к сожалению, не все дворянство богато такими людьми, как он. Существуют и такие, как Кирилла Петрович Троекуров - необразованный, однако богатый человек. Такое сочетание может дать лишь весьма пылкий нрав и множество пороков, таких как чревоугодие, пьянство, грубость и жестокий характер. Именно этот образ стал нарицательным, поскольку подобных ему троекуровых во все времена было великое множество.
Противопоставление этих двух ярких фигур в произведении дает некое ощущение противостояния добра и зла, которые данные образы олицетворяют в полной мере.
Владимир Дубровский также показан автором, как один из лучших представителей дворянства. Он благороден, всегда выступает на стороне справедливости и защиты прав человека. Кроме того, герой обладает большой чувствовать. Автор полностью поддерживает и разделяет все его мысли. На первый план в "Дубровском" выходят вопросы благородства как истинной черты, присущей настоящему представителю дворянского сословия.
К сожалению, жизнь расставила все так, что главному герою пришлось столкнуться с несправедливостью и стать разбойником. Однако, это не просто преступник, а именно благородный разбойник, жертвами которого становятся не все подряд, а только те, кто очень богат. При этом автор не критикует и не оценивает поступки Дубровского.
Произведение заставляет задуматься о многих жизненных вопросах: о чести, совести, благородстве, несправедливости, нравственности и многих других. В романе Пушкина "Дубровский" каждый найдет для себя что-то полезное и сделает свои собственные выводы.
Найбільш відома IV еклога збірки, де йдеться про чудесного новонародженого, який змінить цей світ і поверне на землю "золотий вік". Цей загадковий образ у наступні століття викликав чимало суперечок: У період середньовіччя вважалося, що Вергілій геніально передбачив появу Христа й панування християнської релігії у всьому світі, був оголошений "християнином до Христа". Це, по-перше, врятувало твори великого римського поета від знищення у період раннього середньовіччя, по-друге, зробило "золоту латину" офіційною мовою християнської церкви. Хоча, безумовно, Вергілій при написанні IV еклоги був далекий від будь-яких пророцтв. Сучасні вчені висувають більш прозаїчну версію: поет, підлещуючись до "сильних світу цього", говорить у піднесених тонах про народження дитини одного з двох претендентів — Асінія Полліона чи Октавіана Августа, дружини яких на той час були вагітні і ось-ось повинні були народити. Замість очікуваного сина у принцепса Октавіана народилася дочка Юлія, що ж стосується Асінія Полліона, то він виявився більш щасливим батьком, якому доля подарувала сина.
Після виходу "Буколік" Вергілій стає одним з найвідоміших і найпопулярніших римських поетів. Він входить до літературного кола, очолюваного Меценатом — близьким другом Октавіана Августа. Саме Октавіану та Меценату поет присвячує свій наступний твір — дидактичну поему "Георгіки", що писалася упродовж семи років (37-30 роки до н.е.).
Основна ідея твору — поетизація і, якоюсь мірою, пропаганда життя в сільській місцевості, ідеалізація сільськогосподарської праці. Тема, з одного боку, дуже близька світоглядові Вергілія — вихідця з провінції, з другого боку, дуже актуальна й корисна для держави та політики Октавіана Августа, який, значно скорочуючи римську армію, наділяв земельними ділянками колишніх солдат та офіцерів. Поема складається з чотирьох частин, присвячених основним видам сількогосподарської праці: землеробству, садівництву, виноградарству та бджолярству. Для написання поеми Вергілій використовує досвід попередньої художньої і спеціальної літератури, серед якої головне місце посідала поема грецького поета Гесіода "Труди і дні". У "Георгіках" людина представлена як частка природи, яка зобов'язана жити й працювати за її законами. Як дидактичний твір, що має загальнолюдську спрямованість, поема носить не тільки філософський, але і повчальний характер, бо містить чимало життєвих і господарських порад, що свідчать про любов і знання автором умов сільського життя, сільської праці. Головне для Вергілія — показати моральні й економічні переваги життя і праці на землі.
Найкращим твором Вергілія вважається епічна поема "Енеїда", написана на прохання самого Октавіана Августа. Робота над поемою почалася у 29 році до н.е. і продовжувалася до смерті поета. Написання поеми переслідувало кілька цілей: 1. Створити в римській літературі твір, подібний до героїчного епосу Гомера. 2. Художньо відтворити історію заснування войовничої держави — Риму. 3. Показати історію роду, до якого належав Октавіан, і довести божественне походження влади Октавіана Августа.
Вергілій повністю виконав усі завдання і створив найкращий твір римської літератури.
Для остаточного завершення "Енеїди" Вергілій подорожує місцями подій епосу — від Греції до Малої Азії. У дорозі п'ятдесятирічний поет захворює, повертається до Італії і помирає 21 листопада 19року до н. є., похований у Неаполі.
Объяснение:
По суті Вергілій зробив великий внесок в життя Риму своїми творами та ідеями.
(Переглянь біографію і вибери те що потрібне,
те що жирним шрифтом більше відповідає на твоє питання)