Коли Яма помер, Ямі *, його сестра й кохана, невтішно проливала багато сліз і не було кінця її горю. Дарма боги намагалися полегшити тягар її скорботи. На всі їхні вмовляння та напучування вона відповідала: «Але ж він помер лише сьогодні!» А тоді ще не було ні дня, ні ночі. Боги сказали: «Так вона про нього не забуде. Ми створимо ніч!» І вони створили ніч. І ніч минула, і настав ранок; і вона забула про нього. Відтоді кажуть: «Зміна ночі й дня приносить забуття горя».
ДАВНЬОІНДІЙСЬКИЙ МІФ ПРО СТВОРЕННЯ НОЧІ
(переказ Ольги Бондарук)
Коли Яма помер, Ямі *, його сестра й кохана, невтішно проливала багато сліз і не було кінця її горю. Дарма боги намагалися полегшити тягар її скорботи. На всі їхні вмовляння та напучування вона відповідала: «Але ж він помер лише сьогодні!» А тоді ще не було ні дня, ні ночі. Боги сказали: «Так вона про нього не забуде. Ми створимо ніч!» І вони створили ніч. І ніч минула, і настав ранок; і вона забула про нього. Відтоді кажуть: «Зміна ночі й дня приносить забуття горя».
Відповідь:
Пояснення: