Миша и Настя пошли в лес за клубникой.Кустик за кустиком, ушли они глубоко в лес. Настя насобирала почти полную корзинку ягоды, а Миша даже не собирал, а сидел на пеньке и мучал муравьев, проползающих мимо.Настя стояла за высоким деревом, рядом с которым рос огромный куст, а за кустом и сидел Миша на пеньке. Миша пополз в след за муравьями, которые направились в сторону куста.Настя услышала шорох, испугалась, подумала, что это медведь.Бросив корзинку с ягодой, она побежала подальше от этого места в сторону тропинки.Миша, вылезая из куста, видит корзинку, до верху наполненную сочной клубникой. Взял ее и пошел искать Настю. Встретились двое на тропинке: -Миша, это ты столько насобирал? - удивилась Настя. -Да, конечно. -соврал Миша. -А я свою корзинку потеряла, на меня медведь чуть-было не напал! - поднимая руки вверх, показала Настя. -Ну ладно, -смирился Миша, -пойдем домой.
У ХІХ ст. українські землі знаходилися у складі двох імперій – Російської й Австрійської. У складі Росії було створено дев’ять губерній: Харківська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Подільська, Волинська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська. На них проживало понад 8 млн. людей, здебільшого українців і росіян. Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття були у складі Австрійської імперії Габсбургів. Чисельність населення зазначених регіонів дорівнювала 3,5 млн. людей. За національним складом це були українці (русини), поляки, мадяри, валахи (молдавани). Соціально-економічне становище українців, особливо селян у обох імперіях було економічно важким, але суттєво відрізнялося. Для австрійців і поляків українці були чужими за культурою вірою і звичаями, їх слід було онімечити та полонізувати. У Росії кріпосницький гніт мало чим відрізнявся від рабства, але українці тут вважалися руськими, частиною єдиного народу.
-Миша, это ты столько насобирал? - удивилась Настя.
-Да, конечно. -соврал Миша.
-А я свою корзинку потеряла, на меня медведь чуть-было не напал! - поднимая руки вверх, показала Настя.
-Ну ладно, -смирился Миша, -пойдем домой.
У ХІХ ст. українські землі знаходилися у складі двох імперій – Російської й Австрійської. У складі Росії було створено дев’ять губерній: Харківська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Подільська, Волинська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська. На них проживало понад 8 млн. людей, здебільшого українців і росіян. Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття були у складі Австрійської імперії Габсбургів. Чисельність населення зазначених регіонів дорівнювала 3,5 млн. людей. За національним складом це були українці (русини), поляки, мадяри, валахи (молдавани). Соціально-економічне становище українців, особливо селян у обох імперіях було економічно важким, але суттєво відрізнялося. Для австрійців і поляків українці були чужими за культурою вірою і звичаями, їх слід було онімечити та полонізувати. У Росії кріпосницький гніт мало чим відрізнявся від рабства, але українці тут вважалися руськими, частиною єдиного народу.