МАЯКОВСЬКИЙ, Володимир Володимирович (Маяковский, Владимир Владимирович — 07.07.1893, с. Багдади, побл. Кутаїсі — 14.04.1930, Москва) - російський поет.Творчість Маяковського і по сьогоднішній день залишається визначним художнім здобутком російської поезії поч. XX ст. Його твори не позбавлені ідеологічних перекосів і пропагандистської риторики, але вони не можуть перекреслити об'єктивної значимості та масштабу художнього таланту Маяковського, реформаторської суті його поетичних експериментів, які для сучасників, та й для нащадків поета асоціювалися з революцією у мистецтві. Маяковський народився у Грузії, де проминуло його дитинство. Після смерті батька у 1906 р. сім'я перебралася у Москву, де Маяковський вступив у 4-ий клас П'ятої московської гімназії. У 1908 р. його відчислили звідти, а через місяць Маяковського заарештувала поліція у підпільній друкарні Московського комітету РСДРП. Упродовж наступного року його ще двічі заарештовували. У 1910—1911 pp. Маяковський займався у студії художника П. Келіна, а потім навчався в Училищі живопису, познайомився з художником і поетом Д. Бурлюком, під впливом якого формувалися авангардистські естетичні смаки Маяковського. Перші вірші Маяковський написав близько 1909 р. у в'язниці, до якої потрапив через зв'язок із підпільними революційними організаціями. Вірші поета-дебютанта були написані у доволі традиційній манері, яка наслідувала поезію російських символістів, і сам М. відразу ж від них відмовився. Справжнім поетичним хрещенням для М. стало його знайомство у 1911 р. з поетами-футуристами. У 1912 p. M. разом з іншими футуристами видав альманах «Ляпас суспільним смакам» («Пощёчина общественному вкусу»), підписаний Д. Бурлюком, О. Кручених і В. Маяковським, з віршами Маяковського «Ніч» («Ночь») і «Ранок» («Утро»), в якому в епатажно зухвалій манері проголошував розрив із традиціями російської класики, закликав до створення нової мови та літератури, такої, яка би відповідала духу сучасної «машинної» цивілізації і завданням революційного перетворення світу. Практичним втіленням декларованих Маяковським у альманасі футуристичних тез стала постановка у петербурзькому театрі «Луна-парк» у 1913 р. його віршованої трагедії «Володимир М.» («Владимир М.»). Особисто автор виступив режисером і виконавцем головної ролі — поета, котрий страждає у ненависному йому сучасному місті, що нівечить душі людей, котрі хоча й обирають поета своїм князем, але не здатні оцінити принесену ним жертву. У 1913 p. Маяковський разом з іншими футуристами здійснив велике турне містами СРСР: Сімферополь, Севастополь, Керч, Одеса, Кишинів, Миколаїв, Київ, Мінськ, Казань, Пенза, Ростов, Саратов, Тифліс, Баку. Художньою інтерпретацією програми нового мистецтва футуристи не обмежувались і намагалися впроваджувати у життя свої гасла практично, зокрема навіть одягом і поведінкою. їхні поетичні виступи, відвідини кав'ярень чи навіть звичайна прогулянка по місту нерідко супроводжувалися скандалами, бійкою, втручанням поліції.
Антон Чехов обладал очень тонким чувством юмора,множество его рассказав-это шедевры мировой классики сатиры и юмора.В рассказах Чехова смешное прикрывает грустное,удивительное сочетание "смеха сквозь слёзы".Описывая типичных людей,в рядовых ситуациях,Чехов привлекал внимание к глобальным человеческим проблемам,создавая при этом комические ситуации. Смеяться,чтобы не плакать,так Чехов боролся с человеческими пороками. С юмором написаны "Хирургия"-Дьячок Вонмигласов и "радетель"-врач Курятин ,с окурком в руке,и "Лошадиная фамилия"-Овсов.Сюжеты жизненные ,простые,заставляют смеяться читателей персонажи и их диалоги.Описание героев забавное,нелепые говорящие фамилии красноречивы. Чеховский юмор высмеивает человеческие недостатки,глупость людей, непрофессионализм,всё это делает рассказы весёлым и добрыми. Более серьёзные проблемы ,в юмористическом ключе,затронуты Чеховым в "Хамелеоне"-барский щенок кусает золотых дел мастера Хрюкина,жалоба полицейскому приводит к выяснению,не что случилось,а чей это пёс.Выяснив, что собака принадлежит брату генерала,виновником происшествия становится сам укушенный,а городовой становится посмешищем толпы,лишь при упоминании имени генерала. Смех смеху рознь,уже сатира в рассказе "Толстый и тонкий",обличает поклонение чинам.Два однокашника ,не видевшиеся несколько лет,встречаются на вокзале.Приятели рады встрече,но узнав о достигнутом положении "толстого","тонкий" начинает заискивать,унижаться,съёживается и становится мелким человечишкой. Сатирическая новелла "Смерть чиновника" вызывает не только смех,но и жалость. Случайно в театре,чихнув на лысину генералу,экзекутор Червяков умирает от собственной трусости и глупости,впав в расстройство от страха преследования по службе. "Маска"-на благотворительный бал маскарад приезжает человек в маске и оскорбительно ведёт себя с окружающими..Сняв маску,буян превращается в благодетеля и почётного гражданина,перед которым все преклоняются. Самоунижение интеллигентов отвратительно,они жалки и бес по собственной воле.Это произведение,через сатиру,обличает пороки высшего света. Произведения Чехова -это не только привлечение внимания к проблеме общества ,но и попытка призвать это общество прекратить быть добровольными рабами,униженными и оскорблёнными. Все перечисленные произведения принадлежат к раннему периоду творчества Антона Павловича.В каждом рассказе Чехов обличает пороки общества,заставляет читателей задуматься над проблемами социального неравенства и пресмыкания одних людей,перед другими.Острым словом,искромётным юмором,тонкой шуткой Чехов призывал людей оставаться людьми и не терять чувство достоинства в любом обществе.
Маяковський народився у Грузії, де проминуло його дитинство. Після смерті батька у 1906 р. сім'я перебралася у Москву, де Маяковський вступив у 4-ий клас П'ятої московської гімназії. У 1908 р. його відчислили звідти, а через місяць Маяковського заарештувала поліція у підпільній друкарні Московського комітету РСДРП. Упродовж наступного року його ще двічі заарештовували. У 1910—1911 pp. Маяковський займався у студії художника П. Келіна, а потім навчався в Училищі живопису, познайомився з художником і поетом Д. Бурлюком, під впливом якого формувалися авангардистські естетичні смаки Маяковського.
Перші вірші Маяковський написав близько 1909 р. у в'язниці, до якої потрапив через зв'язок із підпільними революційними організаціями. Вірші поета-дебютанта були написані у доволі традиційній манері, яка наслідувала поезію російських символістів, і сам М. відразу ж від них відмовився. Справжнім поетичним хрещенням для М. стало його знайомство у 1911 р. з поетами-футуристами. У 1912 p. M. разом з іншими футуристами видав альманах «Ляпас суспільним смакам» («Пощёчина общественному вкусу»), підписаний Д. Бурлюком, О. Кручених і В. Маяковським, з віршами Маяковського «Ніч» («Ночь») і «Ранок» («Утро»), в якому в епатажно зухвалій манері проголошував розрив із традиціями російської класики, закликав до створення нової мови та літератури, такої, яка би відповідала духу сучасної «машинної» цивілізації і завданням революційного перетворення світу. Практичним втіленням декларованих Маяковським у альманасі футуристичних тез стала постановка у петербурзькому театрі «Луна-парк» у 1913 р. його віршованої трагедії «Володимир М.» («Владимир М.»). Особисто автор виступив режисером і виконавцем головної ролі — поета, котрий страждає у ненависному йому сучасному місті, що нівечить душі людей, котрі хоча й обирають поета своїм князем, але не здатні оцінити принесену ним жертву. У 1913 p. Маяковський разом з іншими футуристами здійснив велике турне містами СРСР: Сімферополь, Севастополь, Керч, Одеса, Кишинів, Миколаїв, Київ, Мінськ, Казань, Пенза, Ростов, Саратов, Тифліс, Баку. Художньою інтерпретацією програми нового мистецтва футуристи не обмежувались і намагалися впроваджувати у життя свої гасла практично, зокрема навіть одягом і поведінкою. їхні поетичні виступи, відвідини кав'ярень чи навіть звичайна прогулянка по місту нерідко супроводжувалися скандалами, бійкою, втручанням поліції.
Смеяться,чтобы не плакать,так Чехов боролся с человеческими пороками.
С юмором написаны "Хирургия"-Дьячок Вонмигласов и "радетель"-врач Курятин ,с окурком в руке,и "Лошадиная фамилия"-Овсов.Сюжеты жизненные ,простые,заставляют смеяться читателей персонажи и их диалоги.Описание героев забавное,нелепые говорящие фамилии красноречивы.
Чеховский юмор высмеивает человеческие недостатки,глупость людей,
непрофессионализм,всё это делает рассказы весёлым и добрыми.
Более серьёзные проблемы ,в юмористическом ключе,затронуты Чеховым в "Хамелеоне"-барский щенок кусает золотых дел мастера Хрюкина,жалоба полицейскому приводит к выяснению,не что случилось,а чей это пёс.Выяснив,
что собака принадлежит брату генерала,виновником происшествия становится сам укушенный,а городовой становится посмешищем толпы,лишь при упоминании имени генерала.
Смех смеху рознь,уже сатира в рассказе "Толстый и тонкий",обличает поклонение чинам.Два однокашника ,не видевшиеся несколько лет,встречаются на вокзале.Приятели рады встрече,но узнав о достигнутом положении "толстого","тонкий" начинает заискивать,унижаться,съёживается и становится мелким человечишкой.
Сатирическая новелла "Смерть чиновника" вызывает не только смех,но и жалость. Случайно в театре,чихнув на лысину генералу,экзекутор Червяков умирает от собственной трусости и глупости,впав в расстройство от страха преследования по службе.
"Маска"-на благотворительный бал маскарад приезжает человек в маске и оскорбительно ведёт себя с окружающими..Сняв маску,буян превращается в благодетеля и почётного гражданина,перед которым все преклоняются.
Самоунижение интеллигентов отвратительно,они жалки и бес по собственной воле.Это произведение,через сатиру,обличает пороки высшего света.
Произведения Чехова -это не только привлечение внимания к проблеме общества ,но и попытка призвать это общество прекратить быть добровольными рабами,униженными и оскорблёнными. Все перечисленные произведения принадлежат к раннему периоду творчества Антона Павловича.В каждом рассказе Чехов обличает пороки общества,заставляет читателей задуматься над проблемами социального неравенства и пресмыкания одних людей,перед другими.Острым словом,искромётным юмором,тонкой шуткой Чехов призывал людей оставаться людьми и не терять чувство достоинства в любом обществе.