Зачем человечеству нужна история? Разве не все равно, что происходило сто, а то и тысячу лет назад? На самом деле история не такой уж бесполезный предмет. Даже больше того — очень нужный. Изучая исторические персонажи и мировые события, можно сделать очень много умозаключений. Например, по каким причинам могут происходить войны или отчего существующие реалии такие, какие они есть, а не другие. Изучение истории проанализировать все это и сделать выводы, которые могут быть использованы для того, чтобы люди больше не совершали ошибок. В общем, если сказать кратко: история корректировать будущее.Человечество веками оставляло за собой исторические памятники и наследия: могилы, церкви, замки, дворцы… Все это прекрасная часть достояния людей. Но в истории так же есть следы, которые хочется стереть и сделать вид, что их не было. Кроме прекрасного общество создало много ужасающего и опастного. Разве не портят добрую историю создания мира войны, массовые казни, революции и восстания? Чёрные пятна, заполняющие историю, постепенно превосходят и перекрывают своим ужасом замечательные моменты.Наша жизнь, жизнь наших предков строилась на событиях, в которые вмешивались другие люди. Мы так же являемся участниками чьих-либо жизней, мы можем повлиять на историю города, а то и страны. Каждый человек имеет важное значение. Глупо полагать, что без какого-либо участника событий изменения будут незначительными. Ведь с исчезновением или появлением личности, ваша история меняется. Разве смерть человека, которого вы знали, увольнение вашего сотрудника по работе, исчезновение партнёра по бизнесу не внесет изменения в жизнь кого-либо. Рождение нового человечка, появление города, строительство нового здания — это рождение новой истории.Мы думаем, что история зависит от правительства, но она зависит от каждого из нас. Мы — участники истории.
Василь Голобородько народився на Луганщині. Після закінчення школи майбутній митець працював на шахті, а потім навчався у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, далі у Донецькому університеті, з якого його відрахували через вимогу про впровадження викладання українською мовою. Після цього В. Голобородько працював на найрізноманітніших роботах.
Талановитий український поет В. Голобородько почав друкувати свої твори у 1964 році. У 1970 році у Сполучених Штатах була надрукована його збірка «Летюче віконце», а у 1988 році — поетична збірка «Зелен день». Книга поезій «Ікар на метеликових крилах» з’явилася у 1992 році, а збірка «Калина об Різдві» у 1992 році. Увесь цей час В. Голобородько вивчав український фольклор, використовував у своїх поетичних творах елементи народної творчості.
Поетична творчість В. Голобородька оживляла стародавній світ українських обрядів, пісень і казок. У своїх творах поет намагався осмислити наше складне життя, побачити в ньому своє місце і місце своїх сучасників, передати свої переживання і відчуття. В. Голобородько писав такі слова: «Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною». Наприклад, у вірші «Ми йдемо» поет зобразив українців, які гордо йшли своїм віковічним шляхом:
«Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку».
Ствердження про те, що кожне українське слово прописане у літописах і проспіване в піснях, В. Голобородько стверджував і у вірші «Наша мова».
Відтворюючи красу української природи, поет зобразив незвичайну красу конвалії, яку відобразив у поезії «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой цього поетичного твору виходить на ріг вулиці для того, щоб роздати людям квіти, подарувати їм радість і поділитися з ними неповторною красою.
Зачем человечеству нужна история? Разве не все равно, что происходило сто, а то и тысячу лет назад? На самом деле история не такой уж бесполезный предмет. Даже больше того — очень нужный. Изучая исторические персонажи и мировые события, можно сделать очень много умозаключений. Например, по каким причинам могут происходить войны или отчего существующие реалии такие, какие они есть, а не другие. Изучение истории проанализировать все это и сделать выводы, которые могут быть использованы для того, чтобы люди больше не совершали ошибок. В общем, если сказать кратко: история корректировать будущее.Человечество веками оставляло за собой исторические памятники и наследия: могилы, церкви, замки, дворцы… Все это прекрасная часть достояния людей. Но в истории так же есть следы, которые хочется стереть и сделать вид, что их не было. Кроме прекрасного общество создало много ужасающего и опастного. Разве не портят добрую историю создания мира войны, массовые казни, революции и восстания? Чёрные пятна, заполняющие историю, постепенно превосходят и перекрывают своим ужасом замечательные моменты.Наша жизнь, жизнь наших предков строилась на событиях, в которые вмешивались другие люди. Мы так же являемся участниками чьих-либо жизней, мы можем повлиять на историю города, а то и страны. Каждый человек имеет важное значение. Глупо полагать, что без какого-либо участника событий изменения будут незначительными. Ведь с исчезновением или появлением личности, ваша история меняется. Разве смерть человека, которого вы знали, увольнение вашего сотрудника по работе, исчезновение партнёра по бизнесу не внесет изменения в жизнь кого-либо. Рождение нового человечка, появление города, строительство нового здания — это рождение новой истории.Мы думаем, что история зависит от правительства, но она зависит от каждого из нас. Мы — участники истории.
Объяснение:
Надеюсь
Василь Голобородько народився на Луганщині. Після закінчення школи майбутній митець працював на шахті, а потім навчався у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, далі у Донецькому університеті, з якого його відрахували через вимогу про впровадження викладання українською мовою. Після цього В. Голобородько працював на найрізноманітніших роботах.
Талановитий український поет В. Голобородько почав друкувати свої твори у 1964 році. У 1970 році у Сполучених Штатах була надрукована його збірка «Летюче віконце», а у 1988 році — поетична збірка «Зелен день». Книга поезій «Ікар на метеликових крилах» з’явилася у 1992 році, а збірка «Калина об Різдві» у 1992 році. Увесь цей час В. Голобородько вивчав український фольклор, використовував у своїх поетичних творах елементи народної творчості.
Поетична творчість В. Голобородька оживляла стародавній світ українських обрядів, пісень і казок. У своїх творах поет намагався осмислити наше складне життя, побачити в ньому своє місце і місце своїх сучасників, передати свої переживання і відчуття. В. Голобородько писав такі слова: «Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною». Наприклад, у вірші «Ми йдемо» поет зобразив українців, які гордо йшли своїм віковічним шляхом:
«Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку».
Ствердження про те, що кожне українське слово прописане у літописах і проспіване в піснях, В. Голобородько стверджував і у вірші «Наша мова».
Відтворюючи красу української природи, поет зобразив незвичайну красу конвалії, яку відобразив у поезії «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой цього поетичного твору виходить на ріг вулиці для того, щоб роздати людям квіти, подарувати їм радість і поділитися з ними неповторною красою.