ответ:У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його "внутрішній секрет". Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками.
Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі.
Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачити діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди по один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: "Готові на будь-який огонь!".
В королевстве звуков русского языка Фонетика дружно жили — поживали гласные и согласные звуки. У каждого звука был свой домик. У гласных звуков домики были выкрашены в красный цвет, а у согласных в синий. Но крыши всех домиков были белыми и менялись сами по себе, когда звуки ходили друг к другу в гости. Всего в королевстве было 33 жителя: 10 гласных звуков [а],[э],[о],[у],[и],[ы],[я],[ю],[е],[ё] и 21 согласных (еще ь и ъ).Они жили дружно и часто ходили друг другу в гости. И каждый раз когда они гостили друг у друга происходило волшебство: стоило им взяться за руки как получались новые звуки для новых слов. Согласные звуки не просто дружат с гласными — они с ними всегда и во всем «соглашаются». Вот например, [п]. В слове «пила» звучит мягко, а в слове «пыль» — твердо. Вот так согласные звуки, берясь за руки с гласными, становятся по их мягкими или твердыми. Однако были в королевстве и «непослушные» звуки. И хотя они жили в синих домиках и назывались согласными, они ни в какую меняться не хотели. А произошло это в день, когда праздно сидя на скамеечках, они заспорили кто же главнее: гласные или согласные. И звуки [ж],[ш] и [ц] решили быть самостоятельными и никому не подчиняться, особенно гласным звукам. «Наше решение твердо, и мы навсегда останемся твердыми звуками», — заявили они. И в доказательство своего твердого решения выкрасили белые крыши своих домиков в темно-синий цвет. Но уступчивые и неконфликтные звуки [щ],[й] и [ч] очень расстроились и испугались, что баланс соотношения звуков в королевстве будет нарушен и решили остаться навсегда мягкими. А чтобы все жители Фонетики знали об этом, покрасили крыши своих домиков в зеленый цвет. Однако, вскоре в королевстве Фонетики появились еще 2 жителя это мягкий и твердый знаки. Но и они не нарушили единства звукового мира. Они построили себе белые домики и все зажили мирно и дружно. И каждый раз когда они гостили друг у друга происходило волшебство: стоило им взяться за руки как получались новые звуки и даже целые слияния, для рождения новых слов.
ответ:У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його "внутрішній секрет". Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками.
Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі.
Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачити діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди по один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: "Готові на будь-який огонь!".
Объяснение:
Всего в королевстве было 33 жителя: 10 гласных звуков [а],[э],[о],[у],[и],[ы],[я],[ю],[е],[ё] и 21 согласных (еще ь и ъ).Они жили дружно и часто ходили друг другу в гости. И каждый раз когда они гостили друг у друга происходило волшебство: стоило им взяться за руки как получались новые звуки для новых слов. Согласные звуки не просто дружат с гласными — они с ними всегда и во всем «соглашаются». Вот например, [п]. В слове «пила» звучит мягко, а в слове «пыль» — твердо. Вот так согласные звуки, берясь за руки с гласными, становятся по их мягкими или твердыми.
Однако были в королевстве и «непослушные» звуки. И хотя они жили в синих домиках и назывались согласными, они ни в какую меняться не хотели. А произошло это в день, когда праздно сидя на скамеечках, они заспорили кто же главнее: гласные или согласные. И звуки [ж],[ш] и [ц] решили быть самостоятельными и никому не подчиняться, особенно гласным звукам. «Наше решение твердо, и мы навсегда останемся твердыми звуками», — заявили они. И в доказательство своего твердого решения выкрасили белые крыши своих домиков в темно-синий цвет.
Но уступчивые и неконфликтные звуки [щ],[й] и [ч] очень расстроились и испугались, что баланс соотношения звуков в королевстве будет нарушен и решили остаться навсегда мягкими. А чтобы все жители Фонетики знали об этом, покрасили крыши своих домиков в зеленый цвет.
Однако, вскоре в королевстве Фонетики появились еще 2 жителя это мягкий и твердый знаки. Но и они не нарушили единства звукового мира. Они построили себе белые домики и все зажили мирно и дружно. И каждый раз когда они гостили друг у друга происходило волшебство: стоило им взяться за руки как получались новые звуки и даже целые слияния, для рождения новых слов.