Цитатна характеристика Нори з твору "Ляльковий дім":
-Хельмер до Нори "Ну, ну, от пташка і опустила крилечка. Га? Білочка надулась".
-Нора - турботлива жінка: "Поглянь, ось новий костюм для Івара і шабля. Ось коник і сурма для Боба. А ось лялька і лялькове ліжечко для Емми. Простенькі, та вона однаково їх швидко зламає. А тут на плаття і фартушки служницям. Старій Анні-Марії варто було б, звичайно, подарувати більше".
-Хельмер вважає жінку марнотратницею: " Просто неймовірно, як дорого обходиться чоловікові така пташечка".
-Хельмер про спадковість жінки: "Ти маленька дивачка! Дві краплі води - твій батько. Тільки і клопочешся, як би роздобути грошей. А як добудеш - дивись, вони між пальцями і вислизнули, сама ніколи не знаєш, куди їх поділа. Ну, що ж, доводиться приймати тебе такою, якою ти є. Це вже у крові в тебе. Так-так, це у тебе спадкове, Норо".
-Образи чоловіка: "...ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку … мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочині", "лицемірка, брехунка, зрадниця".
-Нора зізнається,що була нещаслива: "Ні, тільки весела. Я була тут твоєю лялечкою-дружиною, а діти були моїми лялечками"
Цитатна характеристика Нори з твору "Ляльковий дім":
-Хельмер до Нори "Ну, ну, от пташка і опустила крилечка. Га? Білочка надулась".
-Нора - турботлива жінка: "Поглянь, ось новий костюм для Івара і шабля. Ось коник і сурма для Боба. А ось лялька і лялькове ліжечко для Емми. Простенькі, та вона однаково їх швидко зламає. А тут на плаття і фартушки служницям. Старій Анні-Марії варто було б, звичайно, подарувати більше".
-Хельмер вважає жінку марнотратницею: " Просто неймовірно, як дорого обходиться чоловікові така пташечка".
-Хельмер про спадковість жінки: "Ти маленька дивачка! Дві краплі води - твій батько. Тільки і клопочешся, як би роздобути грошей. А як добудеш - дивись, вони між пальцями і вислизнули, сама ніколи не знаєш, куди їх поділа. Ну, що ж, доводиться приймати тебе такою, якою ти є. Це вже у крові в тебе. Так-так, це у тебе спадкове, Норо".
-Образи чоловіка: "...ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку … мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочині", "лицемірка, брехунка, зрадниця".
-Нора зізнається,що була нещаслива: "Ні, тільки весела. Я була тут твоєю лялечкою-дружиною, а діти були моїми лялечками"
Покинув родное Константиново и поселившись в Москве,
Есенин непрестанно возвращался душой и мыслями к
малой родине. Он вспоминал об отчем доме, когда
на душе было особенно тяжко.
А таких моментов в жизни начинающего поэта было
немало: ради того, чтобы быть услышанным,
приходилось жертвовать многим, в том числе
личным счастьем и свободой.
Революция 1917 г. вызвала у Есенина неоднозначное
чувство: он был свидетелем того, как лозунги
новой власти расходятся с ее делами.
Однако сильнее всего беспокоили перемены на селе.
Он надеялся, что крестьяне получат землю,
а вместе с ней - независимость.
Поэтому Есенин был воодушевлен революционными
обещаниями лучшей жизни для народа.
В год революции выходит стихотворение
"Разбуди меня завтра рано…", в котором поэт ясно
выражает свое отношение к советскому режиму.
Оно нейтрально, но, вместе с тем, Есенин говорит:
"Я пойду за дорожным курганом дорогого гостя встречать"
Поэт испытывает некую эйфорию от происходящих в
стране перемен, мечтает о том, чтобы крестьяне,
наконец, достигли счастья, научились радоваться жизни
и миру вокруг, почувствовали то единство с природой,
которым наслаждается сам автор.
Однако крестьянам мешает все это испытать вечная
забитость и моральная неудовлетворенность.
Поэт надеется, что вот уже скоро люди станут другими.
Поэтому грядущие преобразования Есенин представляет
в образе игривой кобылицы, которая промчится,
взмахнув "над равниною красным хвостом"
и принесет с собой новую жизнь, благополучную и
счастливую.
И, конечно, поэт надеется на перемены и в собственной
судьбе. Эти мечты звучат в строке:
"говорят, что я скоро стану знаменитый русский поэт",
которая вызовет жесткую критику.
Именно первые осуждающие отзывы на это
стихотворение будут отрезвляющим холодным
душем для Есенина.
Он осознает, что нарисованный им мир не будет таким
светлым.
Иллюзии рассеются довольно скоро, обнажив
неприятную правду и отняв у поэта ту призрачную
надежду на новую власть, которая теплилась в его душе.