ЖАЙВОРОНОК — символ єдності Землі й Неба; він — співець хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського лану…Він — чиста «Божа птаха», яка приносить весну на поле, бо першим з польових птахів повертається з вирію. Поле, над яким співає жайворонок, в належний час обігріється теплим Сонцем і зроситься благодатними дощами. Вважається, що з прильотом жайворонка треба розпочинати оранку і сівбу. Кажуть, коли жайворонок співає високо в Небі, то він молиться Богу, а як замовкає, то летить до Господа на сповідь.
Все действие поэмы происходит на фоне кавказской природы, пышной и роскошной, которая олицетворение свободы для Мцыри. Более того, автор подчеркивает слияние своего героя с природой: "О, я, как брат, обняться с бурей был бы рад", «глазами тучи я следил", "рукою молнии ловил". "Райский" пейзаж в самом начале поэмы "Мцыри". Но покой и благодать, разлитые в природе, противопоставлены тоске и тревоге лирического героя.
Пейзаж показан глазами героя и передает мысль и чувства. Первая картина- разделенные потоком берега- одиночество, отчаяние. Заключительная - облака, направляющие на восток, к Кавказу, - непреодолимое стремление на родину.
Тогда на землю я упал; И в исступлении рыдал, И грыз сырую грудь земли, И слезы, слезы потекли
хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує
хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського
лану…Він — чиста «Божа птаха», яка приносить весну на поле, бо
першим з польових птахів повертається з вирію. Поле, над яким співає
жайворонок, в належний час обігріється теплим Сонцем і зроситься
благодатними дощами. Вважається, що з прильотом жайворонка треба
розпочинати оранку і сівбу. Кажуть, коли жайворонок співає високо в
Небі, то він молиться Богу, а як замовкає, то летить до Господа на
сповідь.
пышной и роскошной, которая олицетворение свободы для Мцыри.
Более того, автор подчеркивает слияние своего героя с природой:
"О, я, как брат, обняться с бурей был бы рад", «глазами тучи я следил",
"рукою молнии ловил".
"Райский" пейзаж в самом начале поэмы "Мцыри".
Но покой и благодать, разлитые в природе, противопоставлены тоске и тревоге лирического героя.
Пейзаж показан глазами героя и передает мысль и чувства.
Первая картина- разделенные потоком берега- одиночество, отчаяние.
Заключительная - облака, направляющие на восток, к Кавказу, - непреодолимое стремление на родину.
Тогда на землю я упал;
И в исступлении рыдал,
И грыз сырую грудь земли,
И слезы, слезы потекли