Майже у кожного народу є міф про — людину, яка прийшла, щоб навчити мудрості та багатьох умінь, конче потрібних людству, щоб не зникнути з лиця Землі. Я читав, що католицькі ченці, що йшли слідами конкістадорів "рятувати душі" поневолених індіанців, були спантеличені цими міфами, такими схожими на біблійні, проте зовсім іншими.
У північних індіанців теж були такі легенди, хоч їхнього героя у кожному племені звали інакше: за тамтешніми звичаями у людини багато імен, її звуть за найбільш відомими на цей час якостями. Назвати наше ім'я — не сказати про людину нічого, назвати індіанське — розповісти майже все.
У народу оджибвеїв цей і пророк мав ім'я Гайявата. Воно і значить "Пророк", "Учитель". Після того як Великий Дух Гитчі Маніто на великому зібранні всього людства дав йому велике повчання і Люльку Миру, а томагавки війни були закопані на березі ріки, до людей з невідомого краю прийшов цей Учитель. Він навчив людей вирощувати маїс та збирати інші плоди; навчив індіанські племена мирно жити та не вважати кожного іноплемінника ворогом. Він разом із людьми розчистив русла рік і навчив будувати зручні й легкі човни. Він знав багато ремесел, та головне, чого він їх навчив, то був він сам — незвична і чудова людина, проте просто людина, не дух, не божество. І кожний міг би стати подібним до нього, якби навчився у Гайявати людської мудрості і людської доброти.
І, мабуть, це був найголовніший урок Великого Учителя, пророка Великого Духа.
Проте люди — погані учні, здебільшого схильні до лінощів і невиконання домашніх завдань. Їм потрібно, щоб над ними повсякчас був нагляд учителя, його пильний контроль. А Гайявата ж був просто людиною. Не вічною на землі.
Та все ж його уроки не пропали марно, а вчення залишилося серед людей. То ж ще маємо надію.
Гайявата — мудрий вождь індіанців
Майже у кожного народу є міф про — людину, яка прийшла, щоб навчити мудрості та багатьох умінь, конче потрібних людству, щоб не зникнути з лиця Землі. Я читав, що католицькі ченці, що йшли слідами конкістадорів "рятувати душі" поневолених індіанців, були спантеличені цими міфами, такими схожими на біблійні, проте зовсім іншими.
У північних індіанців теж були такі легенди, хоч їхнього героя у кожному племені звали інакше: за тамтешніми звичаями у людини багато імен, її звуть за найбільш відомими на цей час якостями. Назвати наше ім'я — не сказати про людину нічого, назвати індіанське — розповісти майже все.
У народу оджибвеїв цей і пророк мав ім'я Гайявата. Воно і значить "Пророк", "Учитель". Після того як Великий Дух Гитчі Маніто на великому зібранні всього людства дав йому велике повчання і Люльку Миру, а томагавки війни були закопані на березі ріки, до людей з невідомого краю прийшов цей Учитель. Він навчив людей вирощувати маїс та збирати інші плоди; навчив індіанські племена мирно жити та не вважати кожного іноплемінника ворогом. Він разом із людьми розчистив русла рік і навчив будувати зручні й легкі човни. Він знав багато ремесел, та головне, чого він їх навчив, то був він сам — незвична і чудова людина, проте просто людина, не дух, не божество. І кожний міг би стати подібним до нього, якби навчився у Гайявати людської мудрості і людської доброти.
І, мабуть, це був найголовніший урок Великого Учителя, пророка Великого Духа.
Проте люди — погані учні, здебільшого схильні до лінощів і невиконання домашніх завдань. Їм потрібно, щоб над ними повсякчас був нагляд учителя, його пильний контроль. А Гайявата ж був просто людиною. Не вічною на землі.
Та все ж його уроки не пропали марно, а вчення залишилося серед людей. То ж ще маємо надію.