Сучасні систем штучного інтелекту в деяких галузях можуть конкурувати з людським інтелектом. Вже ніхто не задає собі питання: «Чи можуть машини мислити?». Воно у наш час втратило свою актуальність. На мою думку, вже до кінця нашого століття більшість високоосвічених людей зможе впевнено говорити про «розумні» машини, не боячись, що їх неправильно зрозуміють. Проте на даний час, стверджувати про перевершення людського інтелекту штучним все ще рано. Вченим потрібно удосконалити та систематизувати знання про природу людського мислення. Адже для того, щоб відтворити шось штучне, потрібно знати як працює природне. Сучасні спроби створити штучний інтелект-це всього лише перші кроки на довгому шляху. Чи потрібно проводити дослідження в даній галузі? На мою думку, відповідь повинна бути позитивною. Навіть, якщо згорнути всі сучасні дослідження по штучному інтелекту, то все одно його відкриє деякий механік-самоучка, адже людська цікавість безмежна. Тож краще нехай всі дослідження в даному напрямку буде контролювати суспільство. Адже розумні машини крім користі людині можуть і принести значну шкоду, хоча виною цьому буде сама людина, оскільки комп'ютерам невідомі почуття. Вони просто виконують свою роботу без жодного сумніву, мислячи при цьому раціонально. Щодо суспільства, то воно ще не готове до появи штучного інтелекту. Проте не слід стверджувати, що ми боїмося «повстання машин» проти нас-це звучить безглуздо.
1.Красота вокруг нас. Умение замечать прекрасное, восхищаться красотой.
2. В миниатюре нет портретов героев в традиционном смысле, но в сознании читателей создаются зримые образы: Варя - очень красивый человек. Она верно говорит, что если человек не видит красоты, то он "слепой". Красота природы преображает не только внешний, но и внутренний мир человека. Перед нами три поколения людей, умеющих ценить красоту. Отец Вари чувствует красоту, и этим открытием делится с дочерью, а она со своей дочерью. За поколения Вариной семьи можно быть спокойными.
В данном рассказе В. Н. Крупин исследует проблему пробуждения эстетической составляющей души человека.
Рисуя воспоминания некоей женщины, автор демонстрирует мотивы возникновения чувства прекрасного.
Сучасні систем штучного інтелекту в деяких галузях можуть конкурувати з людським інтелектом. Вже ніхто не задає собі питання: «Чи можуть машини мислити?». Воно у наш час втратило свою актуальність. На мою думку, вже до кінця нашого століття більшість високоосвічених людей зможе впевнено говорити про «розумні» машини, не боячись, що їх неправильно зрозуміють. Проте на даний час, стверджувати про перевершення людського інтелекту штучним все ще рано. Вченим потрібно удосконалити та систематизувати знання про природу людського мислення. Адже для того, щоб відтворити шось штучне, потрібно знати як працює природне. Сучасні спроби створити штучний інтелект-це всього лише перші кроки на довгому шляху. Чи потрібно проводити дослідження в даній галузі? На мою думку, відповідь повинна бути позитивною. Навіть, якщо згорнути всі сучасні дослідження по штучному інтелекту, то все одно його відкриє деякий механік-самоучка, адже людська цікавість безмежна. Тож краще нехай всі дослідження в даному напрямку буде контролювати суспільство. Адже розумні машини крім користі людині можуть і принести значну шкоду, хоча виною цьому буде сама людина, оскільки комп'ютерам невідомі почуття. Вони просто виконують свою роботу без жодного сумніву, мислячи при цьому раціонально. Щодо суспільства, то воно ще не готове до появи штучного інтелекту. Проте не слід стверджувати, що ми боїмося «повстання машин» проти нас-це звучить безглуздо.
1.Красота вокруг нас. Умение замечать прекрасное, восхищаться красотой.
2. В миниатюре нет портретов героев в традиционном смысле, но в сознании читателей создаются зримые образы: Варя - очень красивый человек. Она верно говорит, что если человек не видит красоты, то он "слепой". Красота природы преображает не только внешний, но и внутренний мир человека. Перед нами три поколения людей, умеющих ценить красоту. Отец Вари чувствует красоту, и этим открытием делится с дочерью, а она со своей дочерью. За поколения Вариной семьи можно быть спокойными.
В данном рассказе В. Н. Крупин исследует проблему пробуждения эстетической составляющей души человека.
Рисуя воспоминания некоей женщины, автор демонстрирует мотивы возникновения чувства прекрасного.