. Е.Н. Михайлова, говоря о Печорине, замечает: «Сухой, себялюбивый эгоизм вовсе не является его идеалом...»
А. В каких эпизодах романа эгоизм Печорина проявляется наиболее отчетливо? Проанализируйте эти эпизоды.
Б. Можете вы согласиться с тем, что эгоизм – не идеал Печорина?
Рассказ "Герой нашего времени"
Не цурайся свого роду
И що текст:
Яку людину можна назвати красивою? Ту, в якої гарна зовнішність, чи ту, в якої гарні вчинки? Звичайно, краса зовнішня завжди приваблює, милує око. Але важливіше, на мою думку, мати красу внутрішню, яка виявляється у вчинках, поведінці, ставленні до людей, навколишнього світу.
Такі думки з’явилися у мене після прочитання казки англійського письменника Оскара Вайльда «Хлопчик-зірка». Разом із тим виникло багато запитань, на які я спробую дати відповідь.
Як відомо з сюжету казки, Хлопчик-зірка був надзвичайним красенем. Герой «мав личко біле й ніжне, мов вирізьблене зі слонової кістки, і золоті кучері — як пелюстки нарциса, і губи — як пелюстки червоної троянди, і очі — як фіалки, що дивляться в чисту воду струмка. І він стрункий, немов квітка в полі, де не ступала нога косаря» (переклад І. Корунця). Окрім того, він був прудконогим, умів танцювати, співати й грати на сопілці. Проте ця врода обернулася героєві на шкоду, бо виростав він гордовитим, себелюбним і жорстоким. Хлопець гордував сільськими дітьми, називав їх своїми слугами, не мав співчуття до нужденних, сліпих, калік, скривджених долею, кидав у них камінням і насміхався. Любив він тільки себе. У Хлопчика-зірки було кам’яне серце, і свій холод він поширював на всіх, бо діти, спілкуючись із ним, теж ставали такими самими жорстокими і себелюбними.
Для нього не було нічого святого. Хлопчик-зірка зневажив і прогнав навіть свою матір, відрікшись від неї. Це було найбільшим злом героя, і за це він був покараний. Хлопчик-зірка втратив свою красу, став бридким і потворним. Обличчя виражало його справжнє єство.
Лише тоді герой наче схаменувся і пішов шукати свою матір. Хлопчикові-зірці довелося зазнати багато страждань, він на собі пізнав приниження, зневагу, голод, спрагу. Усе це змінило його на краще, він зрікся своєї гордині. І лише тоді зустрів матір і батька, який був королем. Хлопчик-зірка став правити містом, і був він «милосердний і справедливий до всіх. Нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з птахами й звірами, і вчив усіх любові, добра та милосердя. Голодним він роздавав хліб, а голим — одяг, і в його державі панували мир і достатки».
Здавалося, так буде тривати вічно, але правив Хлопчик-зірка недовго: через три роки він помер. Як бачимо, за все треба платити. Занадто багато чинив він зла, пройшов тяжкі випробування.
Казка вчить, що перш ніж зробити якийсь крок чи вчинок, треба добре подумати. Не можна дозволяти собі бути жорстоким, гордовитим. А ще треба пам’ятати, що зовнішня краса ‑ це не привід робити ганебні вчинки. Бо найголовніше – це краса душі. Дякуючи О. Вайльдові та його казці, я зрозумів таку важливу істину.
Ставьте лучший ответ
Ростом князь Александр Невский был больше других людей, голос его звучал, как труба в народе, лицом был прекрасен, как Иосиф.
Сила Александра была частью силы Самсона. И дал Бог князю премудрость Соломонову, а храбрость римского царя Ве Так князь Александр был непобедим, побеждая сам.
Александр очень почитал православие. Всякий раз перед сечей молился и получал благословение от архиепископа.
В приметы и видения не верил.
Был Александр своеволен, властолюбив, не смог мириться с новгородскими вечевыми порядками и поссорился с новгородскими людьми. Но в тоже время, он благороден, забыв старые обиды, освободил новгородскую землю от немецких рыцарей.
Александра Невского любил и славил народ за его ратные победы.
Смело и мужественно поехал он в ставку монгольско-татарского хана Батыя, чтобы договориться о снижении налога с русского народа.
После Невруева набега князь Александр города восстановил, людей собрал свои.
После смерти церковь причислила его к лику святых.