В 1840 году написал стихотворение "Тучи" Лермонтов. Подобно Пушкину, Михаил Юрьевич был сторонником справедливости, выступал за свободу слова. Однако такое поведение для власти было неприемлемым. Многих из тех, кто против нее выступал, в то время отправляли в ссылку. Не обошла эта участь и Лермонтова.
Ожидание предстоящей дороги, а также изучение покрытого тучами сумрачного неба Петербурга привело к рождению этого стихотворения. Оно пронизано мотивом поиска пути, изгнания, переживаний чувств тоски и одиночества. Поэт стоял у окна, тронутый вниманием к себе. Он смотрел на тучи, ползущие над Летним садом. Так родилось это стихотворение.
А
Объяснение:
Всi дорослi спочатку були дiтьми, тiльки мало хто з них про це
пам'ятає, — говорить у присвятi до своєï казки
Маленький принц Антуан де Сент-Екзюперi . Цим вступом до дитячого твору
письменник неначе пiдкреслює, що вiн адресує його не тiльки
Дiтям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку,
складається враження постiйного порiвняння: ось так бачить
подiï Малюк, а ось так — доросла людина. I ця вiдмiннiсть
вражає! Дiти повиннi бути дуже поблажливi до дорослих, —
спiвчуває старшим Малюк, i цим самим письменник запевняє, що
дитяче бачення свiту — природнiше, людянiше, отже, правильнiше,
нiж у дорослих, i що свiт має бути зовсiм не таким, яким його
роблять дорослi люди. Особливо вражаючою та гострою подається у
казцi оцiнка Маленьким принцом життєвих настанов рiзних типiв
дорослих, не пов'язаних мiж собою, бо живуть вони поодиноко на рiзних
астероïдах.
Я вважаю, що Сент-Екзюперi саме в такий б вдалося розкрити глибини
внутрiшнього свiту цих людей, оскiльки ïм не треба прикидатися
кращими, бо вони живуть наодинцi зi своєю совiстю й переконаннями.
Очима Малюка ми неначе бачимо людство з усiма його проблемами, вадами:
турецький астроном, у вiдкриття якого не повiрили, бо вiн був одягнений
по-турецькому, ледар, що знiвечив свою планету, тому що вважав: …
iнколи якусь свою роботу можна й вiдкласти, од того нiчого не трапиться.
Знайомимося ми й з королем, для якого головне — щоб поважали його
авторитет, з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну
ваду. Бiзнесмен iз четвертоï планети жадiбно рахував зiрки, щоб
бути багатим (чи не безглуздо?). Дивнi люди цi дорослi, — не
розумiє ïх Малюк. Але, на щастя, зустрiчаються йому й iншi:
лiхтарник з п'ятоï планети, який не смiшний. Мабуть тому, що вiн не
думає про себе. Старий географ викликає у Малюка (а через
нього й у нас) повагу, вiн заявляє, що у планети Земля гарна
репутацiя.
Сент-Екзюперi подає портрет людства нашоï планети, який
складається з вiдповiдноï кiлькостi знайомих нам жителiв iз
попереднiх планет. Так постає перед нами наша рiдна Земля,
сповнена, з погляду Малюка, всiлякого безглуздя: властолюбства, пихи,
жадоби, пияцтва, душевноï черствостi. На жаль, тi безглуздя мають
силу, а все розумне, добре, гарне — слабке. Та дорослi не
помiчають безглуздя, всяким дурницям надають великоï ваги, а
головного — краси природи i людських стосункiв, правдивостi,
товариськостi, широстi — не бачать i тому не визнають. Малюк
переконує нас, що у життi могли б бути й iншi стосунки, коли б
люди намагалися приручати одне одного, налагоджувати мiж собою зв'язки,
коли б вони сприймали свiт не очима, а серцем.
Добре бачить тiльки серце, найголовнiшого очам не видно, — вчить
нас Маленький принц. Казка викликала у моïй душi цiлий спалах
почуттiв, примусила замислитися над людськими вчинками i вадами. I хоч
вона закiнчується сумно, але залишає по собi не тiльки сум,
а й прагнення до прекрасного, свiтлого, чим надiляє людину
дитинство. Цей зiрковий свiт важливо пронести через все життя. Говорячи
словами автора, треба старанно берегти свiтильники: порив вiтру може
погасити ïх ….
В 1840 году написал стихотворение "Тучи" Лермонтов. Подобно Пушкину, Михаил Юрьевич был сторонником справедливости, выступал за свободу слова. Однако такое поведение для власти было неприемлемым. Многих из тех, кто против нее выступал, в то время отправляли в ссылку. Не обошла эта участь и Лермонтова.
Ожидание предстоящей дороги, а также изучение покрытого тучами сумрачного неба Петербурга привело к рождению этого стихотворения. Оно пронизано мотивом поиска пути, изгнания, переживаний чувств тоски и одиночества. Поэт стоял у окна, тронутый вниманием к себе. Он смотрел на тучи, ползущие над Летним садом. Так родилось это стихотворение.