Она любит природу, снежную зиму, народные песни. очевидно, что этому способствовало соблюдение обычаев в семье татьяны, нянины сказки. татьяна - впечатлительная девушка, она верит в предания старины, в карточные гадания, в вещие сны. но ведь в это верят большинство девушек её возраста, да и её сестра — ольга, выросла в той же семье, однако не ольга, а именно татьяна — любимый идеал пушкина. в романе «евгений онегин» пушкин создал образ своей современницы — татьяны и назвал её «милый идеал», то есть, татьяна является носительницей всех тех качеств, которые, по мнению поэта, делают женщину совершенной. прежде всего, мы видим, что татьяна по своей природе совсем не кокетлива, не умеет льстить и притворяться. в детстве она мало играла с детьми, не ластилась к родителям, не занималась рукоделием. зато она много читала, что сделало ее внутренний мир богатым, а ум - пытливым. ответы на возникающие вопросы она ищет в книгах, судит по романам о любви и о жизни. она мечтательна и несколько оторвана от реальной жизни, поскольку верит, что герои книг жили на самом деле, а не придуманы авторами. поскольку татьяна - натура романтичная, то уверена, что когда-нибудь и она встретит похожих людей. именно поэтому, встретив онегина, она наделяет его чертами героев из прочитанных романов и влюбляется в него.
Михайлик — це маленький хлопчик з безпосереднім та щирим сприйняттям навколишнього світу. як і всі діти в цьому віці, він любить дурачитися і радуватися життю. і хоча він і живе бідно в важкий післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому справжнє щастя. і хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву книжку. більш за все михайлик хотів вчитися, тому він рано почав читати і книжки йому стали мудрими порадниками та вірними друзями. навіть те, що хлопчик немав взуття, одягу, зошитів та підручників, його не зупиняло йти до своєї мети – стати вчителем. він власноруч виготовляв чорнило і взимку босоніж бігав до школи, або, загорнувши в кирею, через усе село його носив батько. з раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан, він вчиться любові до рідного подільського краю, щирості, співчуття та людяності, і вже вміє відрізнити злих лицемірних людей від добрих справедливих. він поважає працю дорослих і з радістю є своїм батькам. рідні були для нього найкращими вчителями. від батька він навчився поважати багату на врожаї землю та трудівників в полі, від мами – любити природу рідного краю та з добротою відноситися до людей, від діда навчився бачити в простому прекрасне та незвичайне, а також дотепного гумору та бути майстром на всі руки. оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним, зокрема, мар’яна намагається йому допомогти, для дівчини люби він є найщиріший друг, а дядько себастіян часто проводить з ним вечори. михайлик лише починає формуватися як особистість, а дорослі вже бачать великий потенціал в цього хлопчика, адже михайлик не лише кмітливий і розумний, а ще й цілеспрямований, так як для того, щоб дістати нову книжку що лише він не вигадує. дід пророкував йому: «будеш іти межи люди і вибивати іскри…» і пророцтво збулося. з сільського маленького нікому невідомого хлопчика виріс великий український письменник, який не забув свої корені, і добре пам’ятає всіх рідних і односельців, завдяки яким його мрія збулася.
