Роман починається з того, що Берліоз та його друг, поет Іван Бездомний, відпочивають у парку, а коли до них підходить Воланд, вони ставляться до нього насторожено. Чому? Друзі вважають, що він шпигун, ворог для радянських людей, адже він іноземець. І хоча Берліозу, як освіченій людині, цікаво поспілкуватись з Воландом, він повинен грати під "дудку" радянської моралі.
Слідкуючи далі за розмовою цих особистостей, ми бачимо ще один сатиричний момент. Берліоз та Бездомний намагаються переконати "іноземця", що Ісуса Христа не існувало, а історії про нього звичайна вигадка. Читаючи ці рядки, ми розуміємо своєю духовною сутністю, що люди забули про Бога, про вічні цінності, а це неминуче веде до трагедій.
Письменник також висміює бажання людей до легкої наживи. Це добре видно в епізоді, де описується виступ Воланда з його свитою у вар'єте. Люди ловлять червінці, вважаючи їх справжніми. Жінки обмінюють свої сукні та черевики на новіші, красивіші. А в кінці сеансу це все виявляється оманою, і люди залишаються ні з чим.
Питання цензури Булгаков також висвітлив у своєму творі. Коли Майстер написав свій роман про Понтія Пілата, на нього так почали тиснути, що він змушений був кудись зникнути. Бо одного пізнього вечора він міг почути стукіт у двері чи у вікно. Багато людей знало, що означає цей стукіт, але в ті часи про це не говорилось. Тільки Маргарита, яка вже не зважала на різні соціальні та політичні умовності, відверто сказала пізньому гостю, що попереднього пожильця заарештували.
Сыновья Тараса Бульбы, Остап и Андрий, являются центральными персонажами в повести Н. В. Гоголя «Тарас Бульба». Это братья-герои, участвовавшие в освободительных сражениях за отчизну. Несмотря на одинаковое воспитание и образование, Остап с Андрием сильно отличались друг от друга. Остап, старший сын старого казацкого полковника Тараса Бульбы, был смел, суров и не терпел оскорблений в свой адрес. Его младший брат, Андрий, был не менее смелым, однако отличался мягкосердечностью.
Во время учебы в семинарии Андрий сразу себя проявил как один из лучших и сообразительных учеников. Поговаривали, что он был везунчиком, и ему все сходило с рук. Остапу учеба сначала не нравилась и не давалась. Однако со временем, по настоянию отца, который понимал важность образования, он стал серьезнее относиться к дисциплинам. Впоследствии Остап даже стал одним из лучших учеников бурсы.
Оба сына Тараса Бульбы воспитывались в одинаковой среде, одной и той же женщиной. Их мать была кроткой и заботливой женщиной. Но с самого детства Андрий нуждался в ее опеке и любви больше, чем Остап. Это проявилось и во взрослом возрасте. Когда Остап думал лишь о смелых подвигах и сражениях, ум Андрий был полностью затуманен малознакомой полячкой, с которой он познакомился в Киеве. Он непрестанно думал о ней и хотел встретиться снова. Остап же с детства желал походить на сурового и грубоватого отца, поэтому во всем ему подражал.
Несмотря на разность характеров Остапа и Андрия, судьба обоих одинаково печальна. Оба сына Тараса Бульбы трагично погибли. Сначала погиб Андрий, по причине своего предательства. Движимый любовью к молодой полячке, он перешел на сторону казацких врагов. Этого ему отец не смог простить и сам лично убил его. Вскоре погиб и верный отчизне Остап. Он был схвачен ляхами в плен и казнен в Варшаве. Тарас Бульба до последней минуты надеялся чем-то сыну, но не смог. Остап был казнен прямо у него на глазах.
Автор подчеркивает разность характеров братьев даже через их погибель. Если Остап умер как национальный герой, сражаясь за родину и веру, за семью, за товарищей, то Андрий умер как предатель. Его отчизной была его любовь. Ради нее он готов был сражаться до последнего вздоха, однако отец не простил ему этой слабости. Его смерть была словно возмездие за измену народу.
Роман починається з того, що Берліоз та його друг, поет Іван Бездомний, відпочивають у парку, а коли до них підходить Воланд, вони ставляться до нього насторожено. Чому? Друзі вважають, що він шпигун, ворог для радянських людей, адже він іноземець. І хоча Берліозу, як освіченій людині, цікаво поспілкуватись з Воландом, він повинен грати під "дудку" радянської моралі.
Слідкуючи далі за розмовою цих особистостей, ми бачимо ще один сатиричний момент. Берліоз та Бездомний намагаються переконати "іноземця", що Ісуса Христа не існувало, а історії про нього звичайна вигадка. Читаючи ці рядки, ми розуміємо своєю духовною сутністю, що люди забули про Бога, про вічні цінності, а це неминуче веде до трагедій.
Письменник також висміює бажання людей до легкої наживи. Це добре видно в епізоді, де описується виступ Воланда з його свитою у вар'єте. Люди ловлять червінці, вважаючи їх справжніми. Жінки обмінюють свої сукні та черевики на новіші, красивіші. А в кінці сеансу це все виявляється оманою, і люди залишаються ні з чим.
Питання цензури Булгаков також висвітлив у своєму творі. Коли Майстер написав свій роман про Понтія Пілата, на нього так почали тиснути, що він змушений був кудись зникнути. Бо одного пізнього вечора він міг почути стукіт у двері чи у вікно. Багато людей знало, що означає цей стукіт, але в ті часи про це не говорилось. Тільки Маргарита, яка вже не зважала на різні соціальні та політичні умовності, відверто сказала пізньому гостю, що попереднього пожильця заарештували.
Сыновья Тараса Бульбы: Остап и Андрий
Сыновья Тараса Бульбы, Остап и Андрий, являются центральными персонажами в повести Н. В. Гоголя «Тарас Бульба». Это братья-герои, участвовавшие в освободительных сражениях за отчизну. Несмотря на одинаковое воспитание и образование, Остап с Андрием сильно отличались друг от друга. Остап, старший сын старого казацкого полковника Тараса Бульбы, был смел, суров и не терпел оскорблений в свой адрес. Его младший брат, Андрий, был не менее смелым, однако отличался мягкосердечностью.
Во время учебы в семинарии Андрий сразу себя проявил как один из лучших и сообразительных учеников. Поговаривали, что он был везунчиком, и ему все сходило с рук. Остапу учеба сначала не нравилась и не давалась. Однако со временем, по настоянию отца, который понимал важность образования, он стал серьезнее относиться к дисциплинам. Впоследствии Остап даже стал одним из лучших учеников бурсы.
Оба сына Тараса Бульбы воспитывались в одинаковой среде, одной и той же женщиной. Их мать была кроткой и заботливой женщиной. Но с самого детства Андрий нуждался в ее опеке и любви больше, чем Остап. Это проявилось и во взрослом возрасте. Когда Остап думал лишь о смелых подвигах и сражениях, ум Андрий был полностью затуманен малознакомой полячкой, с которой он познакомился в Киеве. Он непрестанно думал о ней и хотел встретиться снова. Остап же с детства желал походить на сурового и грубоватого отца, поэтому во всем ему подражал.
Несмотря на разность характеров Остапа и Андрия, судьба обоих одинаково печальна. Оба сына Тараса Бульбы трагично погибли. Сначала погиб Андрий, по причине своего предательства. Движимый любовью к молодой полячке, он перешел на сторону казацких врагов. Этого ему отец не смог простить и сам лично убил его. Вскоре погиб и верный отчизне Остап. Он был схвачен ляхами в плен и казнен в Варшаве. Тарас Бульба до последней минуты надеялся чем-то сыну, но не смог. Остап был казнен прямо у него на глазах.
Автор подчеркивает разность характеров братьев даже через их погибель. Если Остап умер как национальный герой, сражаясь за родину и веру, за семью, за товарищей, то Андрий умер как предатель. Его отчизной была его любовь. Ради нее он готов был сражаться до последнего вздоха, однако отец не простил ему этой слабости. Его смерть была словно возмездие за измену народу.