Олівер Баррет навчається в Гарварді й має в навчальному закладі практично найкращу успішність. Походить він з дуже заможної сім’ї аристократів. Він любить ходити до бібліотеки Редкліффського коледжу, де і знайомиться зі своєю майбутньою дружиною — Дженніфер Кавіллері. Дівчина з простої родини переселенців, навчається в Редкліффському коледжі. Не зважаючи на абсолютно різний соціальний статус, ці двоє молодих людей стають парою.
Коли навчання в коледжі лишилося позаду, закохані приймають рішення взяти шлюб, хоча батько Олівера не дає благословення на такий союз. Він ставить синові ультиматум: якщо він одружиться, то не отримає жодних коштів від нього. Син зробив, як вважав за потрібне.
Весільна церемонія скромна, проте повна тепла, веселощів та кохання. Не маючи ніякого фінансового підґрунтя для майбутнього життя, молодята працюють на різній, зовсім не престижній, роботі.
Дженні влаштовується викладати до приватної школи, але заробітна плата там невисока. Живуть чоловік та жінка в убогій квартирці, яка є їм доступною за коштами. Вони відмовляють собі абсолютно в усьому, проте їхні стосунки стають все міцнішими, а кохання тільки розпалюється.
Після отримання диплома Олівер отримує багато пропозицій щодо працевлаштування, оскільки він один з трьох найкращих студентів навчального закладу. Та кілька за на роботу він відхиляє, оскільки шукає місце, на якому відразу буде отримувати гідну зарплатню, аби забезпечити безбідне життя для Дженні. Він починає працювати в хорошій юридичній конторі в місті Нью-Йорк. Життя налагоджується, любов між чоловіком та жінкою ще більш зміцніла. Вони вже готові до народження дитини та мріють про маленького сина, та Дженні не вдається завагітніти. Вони звертаються до лікарів, аби дізнатися причину цього. Чоловік та жінка проходять обстеження, і Олівера повідомляють, що його дружина має невиліковні форму лейкемії й невдовзі помре.
Олівер послухав пораду медиків та робив вигляд, що нічого не сталося, не повідомляючи Дженні про її стан, проте скоро її самопочуття погіршилося і їй все розповіли. Часу лишилося зовсім мало…
Для полегшення стану хворої дружини Олівер просить грошей у батька, з яким багато часу не спілкувався. Проте він не каже правду про те, на які цілі взяв кошти. Вже перебуваючи на лікарняному ліжку, жінка обговорює зі своїм батьком процедуру поховання. Потім залишається наодинці з чоловіком та звертається до нього з проханням налагодити стосунки з батьком, а ще бути з нею до останньої миті та не винуватити себе в тому, що має статися і неодмінно станеться…
Коли батько Олівера зрозумів для чого його син брав у нього гроші, то відразу вирушив у Нью-Йорк. Він приїхав відразу після смерті Дженні. В лікарняних стінах батько та син помирилися.
а що потрібно зробити ? розказати, що робили поганого, а що доброго ?
може щось таке:
полонені німці: добро: зводили будинок з любов"ю і на совість; зло, жорстокість: не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити
місто: добро: давно не сердилося на німців, зло, жорстокість: ніхто не звертав уваги на те, що німці хворіли, Фрідріха поховали "укинувши в яму і навіть не насипавши горба"
Фрідріх: добро: часто згадував своїх дітей і сумував за ними, любив інших дітей, наполегливо всю весну і літо сіяв квіти; зло: в будь-якому випадку він потрапив в полон не випадкового, він - ворог, а ще мені важко судити іншу людину, але зневіра, самогубство - це великий гріх.
охоронець: добро: шкодував хворого Фрідріха, пригощав його цигарками і дозволяв лежати під стіною, зло, жорстокість: нічого не зробив для порятунку Фрідріха (правда, невідомо, чи він міг щось зробити), гиркав до полонених, називаючи їх "бидлотою"
діти: добро: любили, коли Фрідріх саджав на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок, зло, жорстокість: топтали і розкидали грядку, яку з такою любов"ю сіяв Фрідріх, кидали в Фрідріха грудками.
героїня: добро: з роками зрозуміла, що на людське відношення, повагу має право будь-яка людина; зло, жорстокість: як дитина війни бачила в полонених німцях лише ворогів, тому знущалася разом з іншими з хворого Фрідріха, топтала його грядочку.
Олівер Баррет навчається в Гарварді й має в навчальному закладі практично найкращу успішність. Походить він з дуже заможної сім’ї аристократів. Він любить ходити до бібліотеки Редкліффського коледжу, де і знайомиться зі своєю майбутньою дружиною — Дженніфер Кавіллері. Дівчина з простої родини переселенців, навчається в Редкліффському коледжі. Не зважаючи на абсолютно різний соціальний статус, ці двоє молодих людей стають парою.
Коли навчання в коледжі лишилося позаду, закохані приймають рішення взяти шлюб, хоча батько Олівера не дає благословення на такий союз. Він ставить синові ультиматум: якщо він одружиться, то не отримає жодних коштів від нього. Син зробив, як вважав за потрібне.
Весільна церемонія скромна, проте повна тепла, веселощів та кохання. Не маючи ніякого фінансового підґрунтя для майбутнього життя, молодята працюють на різній, зовсім не престижній, роботі.
Дженні влаштовується викладати до приватної школи, але заробітна плата там невисока. Живуть чоловік та жінка в убогій квартирці, яка є їм доступною за коштами. Вони відмовляють собі абсолютно в усьому, проте їхні стосунки стають все міцнішими, а кохання тільки розпалюється.
Після отримання диплома Олівер отримує багато пропозицій щодо працевлаштування, оскільки він один з трьох найкращих студентів навчального закладу. Та кілька за на роботу він відхиляє, оскільки шукає місце, на якому відразу буде отримувати гідну зарплатню, аби забезпечити безбідне життя для Дженні. Він починає працювати в хорошій юридичній конторі в місті Нью-Йорк. Життя налагоджується, любов між чоловіком та жінкою ще більш зміцніла. Вони вже готові до народження дитини та мріють про маленького сина, та Дженні не вдається завагітніти. Вони звертаються до лікарів, аби дізнатися причину цього. Чоловік та жінка проходять обстеження, і Олівера повідомляють, що його дружина має невиліковні форму лейкемії й невдовзі помре.
Олівер послухав пораду медиків та робив вигляд, що нічого не сталося, не повідомляючи Дженні про її стан, проте скоро її самопочуття погіршилося і їй все розповіли. Часу лишилося зовсім мало…
Для полегшення стану хворої дружини Олівер просить грошей у батька, з яким багато часу не спілкувався. Проте він не каже правду про те, на які цілі взяв кошти. Вже перебуваючи на лікарняному ліжку, жінка обговорює зі своїм батьком процедуру поховання. Потім залишається наодинці з чоловіком та звертається до нього з проханням налагодити стосунки з батьком, а ще бути з нею до останньої миті та не винуватити себе в тому, що має статися і неодмінно станеться…
Коли батько Олівера зрозумів для чого його син брав у нього гроші, то відразу вирушив у Нью-Йорк. Він приїхав відразу після смерті Дженні. В лікарняних стінах батько та син помирилися.
Відповідь:
а що потрібно зробити ? розказати, що робили поганого, а що доброго ?
може щось таке:
полонені німці: добро: зводили будинок з любов"ю і на совість; зло, жорстокість: не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити
місто: добро: давно не сердилося на німців, зло, жорстокість: ніхто не звертав уваги на те, що німці хворіли, Фрідріха поховали "укинувши в яму і навіть не насипавши горба"
Фрідріх: добро: часто згадував своїх дітей і сумував за ними, любив інших дітей, наполегливо всю весну і літо сіяв квіти; зло: в будь-якому випадку він потрапив в полон не випадкового, він - ворог, а ще мені важко судити іншу людину, але зневіра, самогубство - це великий гріх.
охоронець: добро: шкодував хворого Фрідріха, пригощав його цигарками і дозволяв лежати під стіною, зло, жорстокість: нічого не зробив для порятунку Фрідріха (правда, невідомо, чи він міг щось зробити), гиркав до полонених, називаючи їх "бидлотою"
діти: добро: любили, коли Фрідріх саджав на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок, зло, жорстокість: топтали і розкидали грядку, яку з такою любов"ю сіяв Фрідріх, кидали в Фрідріха грудками.
героїня: добро: з роками зрозуміла, що на людське відношення, повагу має право будь-яка людина; зло, жорстокість: як дитина війни бачила в полонених німцях лише ворогів, тому знущалася разом з іншими з хворого Фрідріха, топтала його грядочку.
Пояснення: