Надо сперва наметить на карте, где пройдет ее линия, ее трасса. Поверхность земли неровная, пересечена оврагами, холмами, реками. Трассу железной дороги намечают на карте так, чтоб она проходила между соединяемыми ею городами по возможности по прямой. Известно, что железная дорога Москва — Ленинград построена почти строго по прямой. Но в большинстве случаев даже в равнинной местности приходится обходить высокие холмы или глубокие овраги, озера или болота. Кроме того, нужно, чтобы железная дорога заходила в города и поселки. Вследствие этого приходится отклоняться от прямой линии. Когда трасса железной дороги намечена на карте, проектировщики выезжают на место и проходят с землемерными инструментами по всей намеченной линии, чтобы уточнить трассу железной дороги и окончательно ее установить.
Є таке дуже добре повір'я, що в різдвяну ніч на землю спускаються янголи. Коли на небі загоряється перша зірка, янголи приходять. Але їх ніхто не помічає, тому що всі люди поспішають у своїх справах.
А вночі, коли всі сплять, маленькі крилаті янголята прилітають в домівки. Ані закриті вікна, ані стіни, ані дах для них не перешкода. І в кожній хаті вони залишають під ялинкою подарунок. Або просто розвіюють його квартирою. Адже це непрості подарунки. Їх не можна побачити, але можна відчути. Це трошки доброти, мішечок щастя, жменька здоров'я, шматочок везіння. Глечик радості чи чашечка, наповнена доброю вдачею. Тобто те, чого в цьому будинку не вистачало.
Загалом, потроху чогось доброго залишають непомічені янголята в кожному будинку. Напевно, коли всі міцно сплять, янголи навіть не стають невидимками. Адже все одно люди майже ніколи їх не бачать. Хіба що дуже-дуже рідко.
От було б добре вчасно прокинутися різдвяної вночі та підглянути, як білосніжне янголятко пурхає кімнатою. Як воно суне під ялинку невидимий чарівний мішечок або розсіює в повітрі блискучий чарівний пил. Після цього всі в будинку починають жити краще! Ну, якщо, звичайно, хочуть цього...
Твір на тему «Різдвяна казка»
Є таке дуже добре повір'я, що в різдвяну ніч на землю спускаються янголи. Коли на небі загоряється перша зірка, янголи приходять. Але їх ніхто не помічає, тому що всі люди поспішають у своїх справах.
А вночі, коли всі сплять, маленькі крилаті янголята прилітають в домівки. Ані закриті вікна, ані стіни, ані дах для них не перешкода. І в кожній хаті вони залишають під ялинкою подарунок. Або просто розвіюють його квартирою. Адже це непрості подарунки. Їх не можна побачити, але можна відчути. Це трошки доброти, мішечок щастя, жменька здоров'я, шматочок везіння. Глечик радості чи чашечка, наповнена доброю вдачею. Тобто те, чого в цьому будинку не вистачало.
Загалом, потроху чогось доброго залишають непомічені янголята в кожному будинку. Напевно, коли всі міцно сплять, янголи навіть не стають невидимками. Адже все одно люди майже ніколи їх не бачать. Хіба що дуже-дуже рідко.
От було б добре вчасно прокинутися різдвяної вночі та підглянути, як білосніжне янголятко пурхає кімнатою. Як воно суне під ялинку невидимий чарівний мішечок або розсіює в повітрі блискучий чарівний пил. Після цього всі в будинку починають жити краще! Ну, якщо, звичайно, хочуть цього...