Глава I 1. Почему Троекуров имел «большой вес в губерниях»?
2. Как относились к нему помещики-соседи, губернские чи- новники? Чем можно объяснить грубость и своенравие Троекурова?
3. Каким человеком был Кирила Петрович в домашнем быту? Из чего состояли его всегдашние занятия»? По- чему Троекуров, «надменный в сношениях с людьми са- мого высшего звания», уважал старшего Дубровского? В чём проявлялось сходство Троекурова и Дубровского?
4. Как характеризует отца Владимира Дубровского случай на псарне? Можно ли считать ссору Троекурова и стар- шего Дубровского «нечаянным случаем»? Приведите до- воды, подтверждающие вашу точку зрения.
Глава II
1. Как встретили чиновники уездного суда Дубровского- старшего и Троекурова?
2. Какие мысли и чувства вызывают у вас суд и чиновники?
3. Почему внезапное «сумасшествие» Дубровского сильно подействовало на воображение Троекурова и отравило ему торжество?
По роману Пушкина "Дубровский"
(Кратко)
2) «Тілько по наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину!» (Молодь на зібранні громади, обговорюючи план оборони від монгольських нападників.)
3) «Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!» (Захар на громадському віче.)
4) «Силою і підступом узяли його, закували в залізні пута. Хоч без рани, а весь облитий був кров’ю ворогів. Ні, батьку, твій син не подав ім’я твоє в неславу». (Мирослава Захарові про поневолення сина.)
5) «Він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом». (Мирослава про пораду Максима тухольцям.)
6) «Подвійний зраднику,— се твоя вина! Ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо!» (Бурунда-бегадир до Тугара Вовка, руського боярина.)
7) «Дурний хлопче,… таким, як ти, треба жити… Життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш». (Тугар Вовк Максимові, умовляючи того зрадити свій народ.)
8) «Ну, то Богу дякувати! Надіюсь, що й не вийдете вже. Тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити». (Максим Тугару Вовкові.)
9) «— Не хвали… дня перед вечором! Нащо тут великої сили, де сама природа своїми стінами й скалами спиняє вас?» (Максим Тугару Вовкові.)
10) «Не трать надії. Я задля того йшла сюди, в ворожий табір, через усякі небезпеки, щоб сказати тобі: не трать надії!» (Мирослава Максимові у шатрі батька в монгольському таборі.)
11) «Що мої мізерні машини проти такої ворожої сили? Твій батько не таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке військо не встоїть». (Мирослава Максимові.)
12) «А то значить — сам собі вирви з рук останню поруку вдачі. Тухольці полонянина візьмуть, а мене проженуть! Ні, сього не буде! Я йду сам і без його слова». (Тугар Вовк Мирославі.)